- Я був певен, що ми вже давно мали дійти до неї, - сказав Пітер. - Та нам все-одно слід іти далі.
Гном занепокоєно поглянув на них, однак промовчав.
Діти знову заходилися волочитися вперед, знемагаючи від спеки та ваги кольчуг.
- Якого милого... - несподівано зойкнув Пітер.
Не помітивши цього, вони вийшли на самісінький край невеликого урвища, з якого зазирнули додолу, у вузьку ущелину з річкою на дні. З протилежного боку здіймалися стрімкі бескиди. Жоден, окрім Едмунда (і ще, можливо, Трампкіна) не був скелелазом.
- Вибачте, - промовив Пітер. - Все це моя провина. Ми заблукали. Я ніколи в житті не бачив цього місця.
Гном тихенько присвиснув.
- Ох, давайте повернемося назад і підемо іншим шляхом, - попросила Сьюзан. - Я так і знала, що ми загубимося в цих лісах.
- Сьюзан! - з докором проказала Люсі. - Не чіпляйся до Пітера! Це нечесно - він робить усе, що може.
- А ти не нападай на Сью! - зауважив Ед- мунд. - Я думаю, вона має рацію.
- Барила та барбариси! - вигукнув Трамп- кін. - Якщо ми вже загубились, то які у нас шанси віднайти зворотній шлях? І навіть коли уявити, що нам вдасться повернутись на Острів і проробити все вдруге, ми можемо завалити справу. У такому разі Міраз покінчить із Каспіяном набагато раніше, ніж ми дістанемося місця.
- Гадаєш, нам слід іти далі? - запитала Люсі.
- Я не певен, що Великий Король збився зі шляху, - сказав Трампкін. - Що заважає цій річці бути Бистрицею?
- Те, що Бистриця не тече в ущелині, - відрізав Пітер, готовий от-от вибухнути.
- Ваша Величність каже “тече”, - мовив гном, - проте хіба не слід говорити “текла”? Ви знали цей край сотні - а, можливо, навіть тисячі - років тому. Чи не міг він змінитись? Половина того пагорба, що навпроти, могла обвалитись унаслідок зсуву, оголюючи скелю - ось вам і ущелина. А потім Бистриця рік за роком поглиблювала своє русло, аж доки і з цього боку не утворилось невелике урвище. Чи, до прикладу, міг статися землетрус. Будь-що.
- Я про це не подумав, - сказав Пітер.
- У кожному разі, - вів далі Трампкін, - навіть якщо це не Бистриця, вона тече приблизно на північ, тож мусить впадати у Велику Ріку. Здається, я проминав щось схоже на цю річечку, коли прямував до вас. Тому, якщо ми підемо вниз за течією, праворуч, неодмінно вийдемо до Великої Ріки. Можливо, не настільки швидко, як ми сподівались, але принаймні не довше за мій шлях.
