- Залишається проголосувати, - запропонував Едмунд.
- Гаразд, - погодився Пітер. - Ти найстарший, Л. М. Д. За що ти голосуєш? Догори чи додолу?
- Додолу, - відповів гном. - Мені нічого не відомо про Аслана. Натомість відомо, що, вирушивши ліворуч, догори, ми можемо згаяти цілісінький день на те, аби знайти перехід на протилежний бік ущелини. Якщо ж повернемо праворуч і попрямуємо вниз, ми за кілька годин вийдемо до Великої Ріки. А коли тут справді вештаються справжні леви, нам краще рухатися від них геть, а не за ними.
- А ти що скажеш, Сьюзан?
- Не сердься, Лу, - сказала Сьюзан, - але я гадаю, нам слід спуститись униз. Я вмираю від утоми. Нумо якнайшвидше вибиратися із цього гидотного лісу. Ти одна бачила щось - більше ніхто.
- Едмунде? - запитав Пітер.
- Ну, я хочу сказати лише те, - швидко заговорив Едмунд, ледь почервонівши, - що рік тому - чи тисячу років тому - коли ми знайшли Нарнію, саме Люсі виявилась першовідкри- вачкою. І ніхто з нас їй не повірив. Я повівся найгірше, знаю. А згодом виявилось, що вона мала рацію. Хіба не буде справедливим повірити їй цього разу? Я за те, щоб піти догори.
- Ох, Еде! - скрикнула Люсі і стиснула його руку.
- А тепер твоя черга, Пітере, - сказала Сьюзан, - і я сподіваюсь...
- Ох, замовкни, замовкни і дай мені подумати секунду, - перебив її Пітер. - Я б охоче не голосував.
- Ви Великий Король, - суворо нагадав Трампкін.
- Додолу, - після тривалої паузи вирішив Пітер. - Знаю, Люсі може мати рацію, але я нічого не вдію. Ми мусимо зробити або так, або інакше.
Тож товариство вирушило праворуч, уздовж краю урвища, вниз за течією. Люсі йшла останньою і гірко плакала.
? Розділ десятий ?
ПОВЕРНЕННЯ ЛЕВА
Похід вздовж краю урвища виявився не настільки простою справою, як видавалось. Майже одразу їх оточив молодий смерековий лісок, що ріс на самому краю. Намагаючись продертися крізь нього, проламуючись та пролізаючи вперед протягом десяти хвилин, вони зрозуміли, що це потриває надто довго. Тож мандрівники повернулись назад і вирішили обійти смерековий лісок навкруги. їм довелося зайти набагато далі праворуч, ніж хотілося. Бескиди зникли з поля зору і не чулось дзюрчання річки - діти навіть почали хвилюватися, що знову заблукали. Ніхто не знав, котра година. Наближалась найспе- котніша пора дня.
Коли товариство нарешті змогло дістатися краю урвища (на милю нижче від точ-
ки, з якої вируша- її/.
