довідатись.
- Ти хочеш, щоб я так зробила? - розкрила рота Люсі.
- Так, мала, - сказав Аслан.
- А інші тебе побачать? - запитала Люсі.
- Спочатку, звісно, ні, - відповів Аслан. - Далі залежатиме від обставин.
- Але ж вони мені не повірять! - вигукнула Люсі.
- Це неважливо, - сказав Аслан.
- Ой леле, ой леле, - забідкалася Люсі. - Я була настільки рада знову тебе побачити. Думала, ти дозволиш мені залишитись. Сподівалась, ти загарчиш і розлякаєш усіх ворогів, як минулого разу. Але, здається, все буде набагато жахливіше.
- Це нелегко, дитино, - мовив Аслан. - Але події ніколи не повторюються двічі. Досі нам усім було складно жити в Нарнії.
Люсі занурила голову в лев’ячу гриву, ховаючись від його обличчя. Але у гриві мусила критися магія. Вона відчувала, як там струмує левова міць. Несподівано дівчинка сіла.
- Вибач, Аслане, - сказала вона. - Я готова.
- Тепер ти левиця, - промовив Аслан. -
Уся Нарнія тепер оновиться. Але ходімо. Ми не можемо втрачати часу.
Він підвівся й велично та безшелесно попрямував до дерев, захоплених танцем - крізь них нещодавно прийшла Люсі. Дівчинка рушила за ним, тремтливою рукою тримаючись за гриву. Дерева розступились, пропускаючи Тх, і на якусь мить повністю набрали людських обрисів. Люсі зиркнула на високих і гарненьких німф та дріад, що вклонялися Левові. І ось вони вже знову деревз, хоча й продовжують кланятись, ґраційно гойдаючи гілками, рухаючи стовбурами так, що ці поклони здавались танцем.
- А зараз, дитино, - сказав Аслан, коли вони залишили дерева позаду, - я зачекаю тут. Іди і розбуди решту, скажи Тм, щоб ішли слідом. Якщо вони не погодяться, тоді ти муситимеш іти за мною сама.
Що за жахлива річ: будити чотирьох людей, старших від тебе і страшенно втомлених, кажучи їм те, у що вони швидше за все не повірять, і примушуючи їх здійснювати вчинки, котрі не припадуть їм до смаку. “Не треба про це думати, треба просто зробити,” - подумала Люсі.
Спершу вона підійшла до Пітера і поторсала його.
- Пітере, - прошепотіла йому на вухо, - прокинься. Швидко. Аслан тут. Він каже, ми мусимо негайно йти за ним слідом.
- Звісно, Лу. Як скажеш, - несподівано погодився Пітер. Це звучало обнадійливо, проте хлопець тут же перевернувся на
