інший бік і знову заснув.
Дівчинка підійшла до Сьюзан. Сьюзан по- справжньому прокинулась, але тільки для того, щоб сказати найнестерпнішим голосом дорослої:
- Тобі наснився сон, Люсі. Лягай спати знову.
Наступним вона взялась за Едмунда. Будити його було найважче, однак, коли це нарешті вдалось, він справді прокинувся і сів.
- Га? - роздратовано запитав хлопець. - Що ти кажеш?
Вона знову усе повторила. Це виявилось найгіршим: щоразу розповідати історію, котра з кожним разом звучала все менш переконливо.
- Аслан! - підстрибнув Едмунд. - Уррра! Де?
Люсі обернулась туди, де на неї чекав Лев. Терплячі очі тварини сфокусувались на дівчинці.
- Ось, - показала вона пальцем.
- Де? - перепитав Едмунд.
- Отам. Отам. Невже ти не бачиш? З цього боку від дерев.
Едмунд хвилину пильно вдивлявся туди, а потім сказав:
- Ні. Там нічого немає. Тебе заплутало і збило з пантелику місячне світло. Таке буває. На якусь мить мені здалось, що я й сам щось бачив. Це всього-навсього оптичний - як це називається...
- Я бачу його постійно, - мовила Люсі. - Він дивиться просто на нас.
- Чому ж тоді я не бачу?
- Він сказав, що ви не зможете.
- Чому?
- Не знаю. Він так сказав.
- От лихо, - сказав Едмунд. - Мені б так хотілось, щоб ти припинила бачити різні речі. Але, гадаю, ми мусимо розбудити решту.
? Розділ одинадцятий ?
ЛЕВ ГАРЧИТЬ
Коли нарешті вдалось розбудити усе товариство, Люсі змушена була вчетверте розповісти свою історію. Абсолютна тиша, що запала по тому, невимовно бентежила.
