- Що ж, Нікабрику, - погодився він. - Ми вислухаємо твій план.
Запала така довга пауза, що хлопцям почало здаватись, ніби Нікабрик ніколи вже не почне. Коли ж це трапилось, його голос звучав так приглушено, ніби йому самому не подобались власні слова.
- З усього сказаного та зробленого випливає, - забурмотів він, - що ніхто з нас не знає правди про прадавні часи Нарнії. Трампкін не вірив у ці історії. Я був готовий перевірити їх. Спершу ми скористались Рогом - і нічого не вийшло. Якщо Великий Король Пітер, королева Сьюзан, корольгЕдмунд та королева Люсі існували насправді, то вони або не почули нас, або не змогли прийти, або стали нашими ворогами...
- Або вони в дорозі, - втрутився Трюфель.
- Можеш повторювати це, аж поки Міраз не згодує нас своїм псам. Як я уже сказав, ми спробували на міцність одну із ланок ланцюга старих легенд - і з цього не вийшло нічого доброго. Гаразд. Однак коли ламається твій меч - ти дістаєш кинджал. Існують легенди і про інші сили, крім королів та королев. Що, якби ми змогли їх викликати?
- Якщо ти маєш на увазі Аслана, - мовив Трюфель, - то викликати його - те ж саме, що викликати королів. Вони були його слугами.
Якщо вже він не надішле їх (хоча я не сумніваюсь, що надішле), то хіба захоче прийти сам?
- Ні. Тут ти маєш рацію, - погодився Ні- кабрик. - Аслан та королі завжди разом. Хіба що Аслан мертвий або він проти нас. Або його не пускає щось, набагато сильніше від нього. А якби він і з’явився - звідкіля б ми знали, що він справді наш друг? Судячи з розповідей, він не завжди був найкращим другом гномів. Навіть не для всіх тварин він був другом. Запитай вовків. Так чи інакше, наскільки мені відомо, в Нарнії він був лише один раз, і то недовго. Можеш не розраховувати на Аслана. Я думав про дещо інше.
Запала мовчанка і упродовж кількох хвилин було так тихо, що Едмунд чув сопіння та хрипке дихання борсука.
- Що ти маєш на увазі? - нарешті запитав Каспіян.
- Я маю на увазі силу набагато могутнішу, ніж Асланова. Силу, яка тримала Нарнію під закляттям упродовж тривалих років, якщо легенди не брешуть.
- Біла Відьма! - в один голос вигукнули всі троє, і з учиненого шуму Пітер здогадався, що вони зірвались на рівні ноги.
- Так, - повільно та чітко промовив Ніка- брик. - Я маю на увазі Відьму. Займіть свої місця. Не реагуйте на її ім’я так перелякано, наче малі діти. Нам потрібна сила - сила, яка
буде на нашому боці. А хіба ж не розповідають легенди про те, як Відьма перемогла Аслана, зв’язала його і вбила на цьому самому камені
- отому, на який падає світло?
- Але подейкують також, що він ожив, - різко кинув борсук.
- Так, подейкують, - відповів Нікабрик, - але зауваж, як надзвичайно мало чутно про те, що з ним трапилось потім. Він
