просто зникає з історій. Як ти поясниш це, якщо він справді ожив? Хіба ж не правдоподібніше, що він не вижив, і що історії мовчать про його подальшу долю, тому що розповідати просто немає про що?
- Замість себе він обвінчав на царство королів та королев, - сказав Каспіян.
- Коли король виграє велику битву, він зазвичай вінчає себе на царство сам, без допомоги дресированого лева, - мовив Нікабрик. Почулось люте гарчання - швидше за все, Трюфелеве.
- У кожному разі, - продовжував Нікабрик,
- що доброго вийшло з правління королів? Вони також зникли. З Відьмою все інакше. Кажуть, вона панувала сотні років: сотні років зими. Ось вам сила, якщо завгодно. Це вже щось практичне.
- Але ж, о небеса! - вигукнув король. - Хіба нам не казали, що вона була найгіршим ворогом? Хіба не була вона вдесятеро лютішим за Міраза тираном?
- Можливо, - крижаним тоном сказав Ні- кабрик. - Можливо, до вас, до людей - якщо ви взагалі існували в ті дні. Можливо, також і до деяких тварин. Наважусь сказати, що вона винищила бобрів: принаймні тепер у Нарнії їх більше немає. Але вона добре ставилась до гномів. Я гном і я на боці свого народу. Ми не боїмося Відьми.
- Але ж ви приєднались до нас, - зауважив Трюфель.
- Так, і мої люди принесли вам уже чимало користі, - огризнувся Нікабрик. - Кого посилають у найнебезпечніші вилазки? Гномів. Хто отримує найменше, коли закінчуються пайки? Гноми. Хто?..
- Брехня! Все це брехня! - сказав борсук.
- Тому, - Нікабрик перейшов на крик, - якщо ви не можете допомогти моїм людям, то я піду до того, хто зможе.
- Чи можна це вважати відвертою зрадою, гноме? - запитав король.
- Заховай свого меча в піхви, Каспіяне, - сказав Нікабрик. - Убити на Раді, га? Ось яку гру ти ведеш? Навіть не намагайся вчинити таку дурницю. Невже ти думаєш, що я боюсь тебе? На моєму боці троє, і троє на твоєму.
- Давайте почнемо! - прогарчав Трюфель, але його перебили.
- Стоп, стоп, стоп, - сказав доктор Кор- неліюс. - Ви надто поспішаєте. Відьма мертва. З цим погоджуються всі легенди. Що має на увазі Нікабрик, збираючись викликати Відьму?
- Ох, та невже? - проказав той глухий і жахливий голос, котрий досі звучав лише раз.
А тоді пронизливо заскиглила друга особа:
- Ох, нехай буде благословенне його серце, його дорогій маленькій Величності не слід сумніватися у тому, що Біла Пані - так ми її називаємо - жива. Вельмишановний пан доктор просто грається з бідною старою жінкою, кажучи таке. Солоденький пане докторе, вчений пане докторе - невже хтось коли-небудь чув про відьом, які вмирають насправді? їх завжди можна повернути назад.
