- Виклич її, - промовив глухий голос. - Ми готові. Намалюй коло. Приготуй блакитний вогонь.
Перекриваючи гучне гарчання борсука та різке Корнеліюсове “Що?”, голос короля Ка- спіяна вдарив, як грім:
- То ось який у тебе план, Нікабрику! Чорна магія та викликання проклятого привида! Я знаю, хто такі твої друзі: відьма й вовкулака!
Протягом кількох хвилин царював гармидер. Ревіли тварини, брязкотіла сталь. Хлопці та Трампкін кинулись на допомогу. Пітер помітив жахливу, сіру, худу істоту, напівчоловіка і напіввовка, який у цей самий момент стрибав на його однолітка. Увагу Едмунда привернули борсук і гном, котрі катулялися по підлозі, б’ючись по-котячому. Трампкін впритул наблизився до відьми. Її ніс та підборіддя стриміли назовні, наче щипці для горіхів, а брудне сіре волосся метлялось навколо обличчя. Відьмі щойно вдалось вхопити доктора Кор- неліюса за горло. Один змах Трампкінового меча - і відьмина голова покотилася по підлозі. Наступної миті світло згасло, і протягом добрячої хвилини у приміщенні панувала мішанина з мечів, зубів, ікол, кулаків і черевиків. Тоді запала тиша.
- З тобою все гаразд, Еде?
- 3-здається, - задихано відповів Едмунд. - Я упіймав цього злісного Нікабрика, але він ще живий.
- Терези та терпентини! - пролунав розгніваний голос. - Ти сидиш на мені. Злізь. Ти завбільшки зі слоненя!
- Вибач, Л. М. Д., - сказав Едмунд. - Так краще?
- Ай! Ні! - замукав Трампкін. - Ти встромив мені до рота свій черевик. Забирайся геть.
- Тут десь є король Каспіян? - запитав Пітер.
- Я тут, - почувся слабкий голос. - Мене вкусили.
Хтось черкнув сірником. Маленький вогник освітив обличчя Едмунда, блідого та брудного. Він, перечіплюючись, знайшов свічку (каганцем більше не користалися, тому що закінчилась олія), поставив її на стіл і запалив. Коли полум’я стало яснішим, кілька осіб звелося на ноги. Освітлені вогником свічки, шестеро облич перезирнулись між собою.
- Здається, ворогів тут не залишилось, - сказав Пітер. - Ось відьма, мертва. - Він швидко відвів від неї погляд). - Ось Нікабрик, мертвий також. А це, гадаю, вовкулака. Як довго я їх не бачив. Голова вовка і тіло людини. Це означає, що у момент, коли його вбили, він з чоловіка перетворювався на вовка. А ти, мабуть, король Каспіян?
- Так, - відповів інший хлопчик. - Однак я не маю навіть найменшого уявлення, хто ти такий.
- Це Великий Король, король Пітер, - пояснив Трампкін.
- Ласкаво просимо, Ваша Величносте, - мовив Каспіян.
- Так само, як і Вас, Ваша Величносте, - сказав Пітер. - Ви ж знаєте: я прийшов не для того, щоб зайняти ваше місце, а щоб звести вас на нього.
- Ваша Величносте, - почувся чийсь голос біля Пітерового ліктя. Він обернувся і опинився віч-на-віч з
