Так нещасливо закінчилась дон-жуанська пригода немолодого вже музики. Дізналася, звичайна річ, жінка, з якої це нагоди чоловікові її заманулося «слово й діло» кричати, дізналася й тепер уже нікуди ані на крок не відпускала його, завжди колола очі, раз-у-раз глузувала.
НЕВТОМНИЙ донощик
Улітку 1762 року до Петербурга з далекого невеличкого сотенного міста Кобеляк приїхав отаман кобеляцький Федір Криса. Колись, років 7 тому, зробив він був доноса і тепер вирішив знову дістати якусь нагороду. Подав він прохання, що ось, мовляв, колись його, «в рассуждении и важливого й справедливого доноса» ухвалила Тайна Канцелярія нагородити й призначити в Україні на службу, давши обер-офіцерський чин. «Але, я, як приїхав в Україну, — писав Криса, — цієї нагороди ні від кого не дістав. Генеральний писар Андрій Безбородко заявив, що в Україні обер- або унтер-офіцерських чинів нема та й нема взагалі вільних місць, дуже розгнівався так само й гетьман, а члени генеральної військової канцелярії ввесь час нахваляються, що вони колись мене в свої руки попадуть. Лишився я, мовляв, без усякого «пропитания», мусів ходити в походи і кінець- кінцем мусів отаманувати в Кобеляках, невеличкому сотенному місті Полтавського полку». Отже, Криса прохав нагородити його чином обер-офіцерським і призначити за полкового суддю до Сумського Слобожанського полку.
Це донесіння розглянув Сенат і ухвалив 9 серпня наказати Крисі, щоб він надалі жодних даремних прохань не подавав, бо ж виявилося, що його, Крису, за той його донос як грішми, так і чином отаманським нагороджено. Не в тім'я був битий Криса, хотів за один донос два рази нагороду дістати.
А тим часом, коли ото прохання Крисине лежало по різних інстанціях, надумався він новий донос подати і 1762 року 12 липня, прийшовши до генерал-прокурора Глєбова, добившись до нього, подав йому на ім’я царицине нове до- несіння. У тому донесінні Криса заявляв, що, мовляв, серед народу всілякі чутки про царицю ширяться, і ось, мовляв, щоб припинити ці чутки, дуже корисно було б відновити Тайну Канцелярію, що її нині скасовано.
Узяли Крису на допит до Тайної Експедиції. Даремно жалкував Криса, що скасовано Тайну Канцелярію, бо ж у Тайної Експедиції ті ж самі способи допитувати і майже ті ж самі особи, що і в Тайній Канцелярії сиділи. Змінилася тільки назва, та ж не в назві справа.
Почали допитувати Крису. Але його оповідання занадто вже на брехні скидалися і нічого певного в них не було. Розказав він, що як ішов раз вулицею, то чув, як, мовляв, два якісь невідомі, схожі на купців, розмовляли потихеньку, говорили так: «Ось у нас був государ, і нам стало краще, а тепер добра нічого сподіватися». Далі розказав Криса, що оце днів 10 тому один його знайомий з України, що так само, як і він, ходить у Сенаті за ділом, покликав його додому на обід і підчас розмов називав Теплова17 фармазоном. Так само розказав він про підозрілу розмову на квартирі в українця Петра Губчиця. Губчиць спитав:
— Чи бачив ти небіжчика государя?
— Бачив.
— Та чи справді таки бачив і чи близько був від нього?
— Так, справді, стояв близько, справді таки бачив, що лежав государ.
— Е, годі, а чи не хто інший бува?
— Та як же то можна зробити, щоб це був не він?
