Погомоніли, та й знов забули.
Минув день... І знову втретє зустріли погарці імператора. Верхи баским конем їхав Павло вулицею. Спинились погарці, поскидали шапки, ждали, поки цар проїде... І раптом кінь, на якому сидів імператор, наскочив на якийсь черепок і спіткнувся. Почервонів від гніву імператор, почав кричати: «Зараз же прибрати!.. Негайно! Як сміли таке на вулицях заводити!..» Гучна лайка оживила завмерлу вулицю. Мов з-під землі виринуло кільки поліцаїв, почали швиденько замітати. Дві-три хвилини, і стало чисто... Ударив коня імператор і блискавкою пролетів повз погарців, що з переляку попадали навколішки!..
— Ой, бодай йому, який страшний, мов хмара. — знову нарікали на імператора ввечері депутати.
Так минали дні. Пішли нарешті прохачі дізнаватися, що з їхнім проханням сталося. Статс-секретар Нелединський-Ме- лецький через поліцію об'явив їм, що цар прийняв їхнє прохання, розглянув його, наказав вернути, але ніякого «решения не воспоследовало».
Сумні, роздратовані прийшли прохачі додому. Тут у себе вдома дали язикам волю.
— Оце так-так... Хай його трясця візьме!..
— Правда, що суворий, та й несправедливий, нашого правдивого прохання не задовольнив...
— Що ж тепер скажемо панам-маґістратові? Скажуть: «Бісові діти, і того не зуміли зробити — цареві прохання подати»...
— Ото й погано, що цареві. Коли б магістратові якому, то й підмазати можна, а царя не підкупиш... Сказав — мов відрізав, і поскаржитися нікому...
Лаялися-лаялися, та й вирішили негайно додому на Чернігівщину рушати.
Та тут ще одна пригода сталася. Косминін, прийшовши прощатися, почав прохати віднагороди:
— Що ж я даром вас стільки поповодив, стільки часу згаяв?
Та у відповідь дістав тільки круту дулю та кільки лайок.
— Дурень, хто й живе в цьому клятому вирі, щоб йому провалитися з усіма, — тільки й почув од погарців Косминін.
Розлютований, вискочив донець із кімнати.
— Чекайте, хохли! Триста вам чортів...
І дочекались.
Поїхали погарці додому, а донець подався до Тайної Експедиції при Сенаті з доносом: мовляв, погарські купці такі й такі говорили «хульные и непристойные речи» про його величність...
Ідуть погарці, лиха не знаючи, а за ними вслід летить кур'єр із командою солдатів та донощиком.
