В. Веретенников. История Тайной Канцелярии Петровского времени. Харьков, 1910 г.
Н. Карамзин. «О Тайной Канцелярии». (Сочинения, т. I, изд. 1848 г.).
«Тайная Канцелярия в царствование Елизаветы Петровны». «Русская Старина», 1875, № 3.
М. Семевский. «Слово и дело». СПБ, 1884.
Г. Есипов. Люди старого века. СПБ, 1880.
Г. Есипов. Тяжелая память прошлого. 1885.
Каратыгин. Язык мой — враг мой. «Истор. Вести.», 1897 г.
Арсеньев. Непристойные речи. «Истор. Вести.», 1871 г.
Тельберг. Очерки политического суда и политических преступлений в Московском государстве XVII века. Москва, 1912.
ТАЄМНИЧЕ ПРИВИДДЯ9
Дивна таємнича пригода сталася в Спаському Новгород-Сі- верському манастирі... Рано-вранці 27-го січня 1720 року, ще тільки-но почало сіріти небо, як після служби з церкви тихою ходою вийшов чернець іконописець Порфирій... Зайшов він на хвилину до келії своєї. Похмурими кутками непривітно дивилася келія на хазяїна свого, тільки м'яке світло лямпади лягало по темних похмурих кутках, наче хотіло заглянути в них, та боялося...
Такий же суворий, як і келія його, був і сам Порфирій. Був він завжди похмурий, неговіркий, до жартів неласий. Тільки тоді ясніше ставало чоло його, як стихало все вночі в манастирі, як витягав він Біблію староострозького друку, знаходив там у книзі Апокаліпсиса і поволі, поволі читав у сотий раз напоєні страшним зловіщим віщуванням рядки... Таємничі привиддя повставали в уяві, душно, страшно ставало в келії, швидше билося серце, жах охоплював ченця... Та любив ці хвилини Порфирій, любив над усе в житті. Тож і сьогодні, заглянувши до келії, в який уже раз перечитував знайомі, читані безліч разів рядки.
«И тако видех в виденіи, кони й седящія на них имуща броня огнены, а акинфны и жупелны, и главы конем их яко главы львом, и из уст их исхождаше огнь и дым и жупел. И от трех язв сих погибе третія часть человек, от огня и от дыма и от жупела исходящих из уст их...»
Страшні, жахні віщування...
Перегорнув далі кільки сторінок і знову почав читати:
«И стах на песце морстем и видех из моря зверь исходящ, имущ глав седм и рогов десять, и на розех его венец десять а на главах его имена хульна и зверь его же видех бе подобен рыси и нозе ему яко медведя, и уста его уста Львова И дает ему змий силу свою, и престол свой и область великую... И чудися вся земля вслед зверя, и поклонишася змію, иже дает область
