нього служимо государині». А Зюба як засміється: «Що мені ваша государиня,... мать вашу так, що служите імператриці... Мені наказав огорожу рубати мій пан...» Потемніло в мене в очах, розпалився я, кинулися ми з братом до Зюби... Замахнувся брат пищаллю, ударив Зюбу, аж з коня той злетів... Та налетіли на нас люди Зюбини, почали нас бити, в'язати... Несила була встояти, потягли до панського двору... Видно хтось сповістив уже пана, зустрів він нас на ґанкові... Як побачив, що тягнуть нас його люди, мов звір кинувся до мене, схопив за волосся, почав тягати щосили... Упав я на землю, а він почав тоді бити ногами... Даремне благав я пана пустити... Нічого не помагало... Звівся я на ноги, як закричу: «Нащо б'єте мене?.. Я ж служу государині імператриці». Та де там! Мов навіжений, як закричить Чарниш: «То тільки розказуєте, що служите цариці, а мене не знаєте... Государині служіть, а мене знайте: я ваш пан»... А далі почав він та челядь бити нас смертно...
Ото така була повість Гайдукова. Звичайна річ із ним сталася... Багатий пан, син генерального судді колишнього, хабарника великого, хотів у звичайного козака землю одібрати й одібрав був би, і кари б не було, коли б не тії слова про царицю... Тепер же опинився Максим у Тайній Канцелярії на голову Зю- бину та Чарнишеву лихо накликати...
Закінчив Максим розказувати... Прочитав секретар йому указа, щоб він «про що у цій справі в Тайній Канцелярії його розпитували з колодниками, ні з ким розмов аж ніяк не мав і в колодників, кого в якій справі тримають, аж ніяк нікого не питав та якщо його, Гайдука, випустять або куди зашлють, ніде ні з ким розмов жодних не мав». А, мовляв, як порушиш цього наказа, буде тобі кара на смерть «без пощади»... Прочитали указа, підписався за неписьменного Гайдука вартовий капраль, і повели Гайдука туди, де сиділи і підсудні, і свідки, і донощики, чекаючи, коли справи їхні кінця свого дійдуть.
Через чотири дні полетів із Тайної Канцелярії до Білго- родської губерської канцелярії указ розшукати всіх: і Зюбу, і Чарниша, і свідків-селян, що при тому були, допитати та негайно допити до Москви надіслати. Наказів Тайної Канцелярії ніхто не насмілювався зволікати, тож незабаром опинилися всі, крім Чарниша, в Білгороді на допитах. А Чарниш якось устиг виїхати до іншої своєї маетности в Гадяцький полк. Мусіла Бєлгородська канцелярія писати до Глухова — столиці України на той час, — щоб негайно надіслали Чарниша. А тим часом на допитах даремно намагався Зюба заперечувати провину свою, свідки-селяни заявляли, що дійсно таки вилаяв Зюба царицю, а Федір Гайдук у відповідь вилаяв «матернє» Зюбу із паном його Чарнишем та вдарив рушницею...
Минав час... Побачив Чарниш, що справа серйозна, що не сховається ніде, не пересидить лиха. Вирішив явитись сам собою до Білгорода... Багатому панові шана, звичайно, трохи інша була, як селянинові... Певне, не один червінець із кишені Чарнишевої в кишенях урядовців білгородських опинився... Тож не дивно, що Чарниша допитали, та й відпустили з підпискою, що з'явиться, як тільки покличуть... А на допиті Чарниш із себе вдавав цілком ні в чому неповинну людину... «Винен, мовляв, тільки в тому, що бив Гайдуків за те, що вони людей моїх били і мене лаяли гидко».
Надіслала Білгородська канцелярія до Москви допити та питала, що далі робити, а звідти незабаром новий наказ надійшов: ще раз допитати свідків, як саме лаяв Зюба царицю, та дати свідкам із Зюбою «очные ставки».
Почалися знову допити... Зовсім заплутався Зюба... Один із свідків — селян Чарнишевих — заявив, що Зюба просив не свідчити проти нього, не робити сиротами дітей його, а за це обіцяв дати 10 лантухів проса та жита. Другий свідок на запитання, як саме вилаявся Зюба, заявив, що Зюба сказав Гайдукові: «мать твою... з государинею імператрицею...» Так говорили свідки, та не визнавав своєї провини Зюба, заперечував чисто всі їхні слова...
Минали тижні.. Настала зима... З наказу Тайної Канцелярії повезли всіх, і Зюбу, і свідків, до Москви на допити, «понеже у оных свидетелей против показания доносителева явилась во свидетельстве рознь». Мовляв, свідки з донощиком розійшлися. Де ж пак, донощик говорив, що Зюба вилаявся «мать вашу так», а один із свідків про трохи поширеніший, сильніший ва- ріянт цієї лайки говорив. Треба ж було довідатися, як справді таки Зюба вилаявся...
