У Москві допитали їх трьох «порознь обстоятельно». На допиті Антіпін стояв на своєму, тільки заявляв, що «за багато- ми- нулим часом» не може точно сказати, як саме вилаявся Котляр.
На своєму стояв і Чорний, проте не визнавав своєї провини Котляр. Додав він тільки одну подробицю. Мовляв, як вернув із ратуші додому, побачив салдатів, то жінка-салдатка сказала: «Знати, тут содомський двір», а він і відповів: «У мене не содом- ський двір, хіба що ти — содомка», і з цього й почалася лайка.
Звели віч-на-віч Котляра й донощиків. Нічого нового ніхто не додав, і слів своїх ніхто не змінив. Прочитали тоді указа, щоб не розголошували, за що сидять, і розвели по тюремних «із- бах». Сиділи тут знову таки довгенько.
Тільки 21 березня 1734 року зробила їм Контора допит у застійну і вдруге звела їх віч-на-віч. Та на своєму стояли всі троє...
Надходила черга для тортур, для катування, і перша черга була салдатська...
Тринадцятого липня привели всіх знову до застінку. Першого підняли на дибу Антіпіна. Коло диби стояв Котляр. Дали Антіпіну аж 25 ударів; заявляв він увесь час, що правдивий його донос, а Котляр, стоячи біля диби, рішуче заперечував свою провину. Вивели заюшеного кров'ю Антіпіна, ввели Чорного. Дали йому 22 удари, а Котляр стояв біля диби й «запирался».
Щось із два тижні гоїли салдати свої рани після допиту. Не раз і нарікав Чорний на Антіпіна:
— Це через твою жінку тут мучимось. Це ти мене до лиха такого призвів, бодай тебе лихо не минуло.
Вчорашні друзі ставали ворогами.
Тридцять першого липня знову привели всіх трьох до застінку... Ввели заразом усіх трьох.
Знозу підняли на дибу Антіпіна, і в той час, як повагом, поволі одмірював кат удар за ударом, біля диби стояли Чорний і Котляр. І знов таки всі три на своєму стояли:
— Говорив Котляр негожі слова!
— Лаяв царицю!
— Ні, не лаяв... то все наклеп... Клянуся Богом, не лаяв!
Вивели з застінку Чорного й Котляра — сьогодні минула їх
лиха доля, та напівпритомного винесли Антіпіна. Одразу покликали до нього лікаря, не годилося ж, щоб колодник умер до закінчення слідства. У Тайній Канцелярії дуже дбали про здоров'я таких колодників: і лікарі, і ліки були напоготові. Зате, якщо слідство скінчилося, як устигли вже все витягти з бідолахи, міг помирати без шматка хліба, без ковтка води. Ніхто не дбав про хворого ні на крихту.
Через слабке здоров'я Антіпіна настала перерва в допитах. Не можна ж було хорого допитувати, щоб не вмер на дибі раніше, ніж скаже правду.
Тож тільки двадцять восьмого вересня відбувся третій допит із тортурами. Знову дістав Антіпін 25 ударів, та легше було
