— Любов від любови відмінна, а за цю любов більшої нема
— Яка ж це любов? Можеш сам догадатися.
Знову удав невинність Молчанов. Ой ні, догадатися не можу.
— Та вона ж, государиня, з тим Розумовським живе й раніше жила. За це його й камер-юнкером зробили. А був гой Розумовський попович... А що вона, государиня, не родить, то це лікар Лесток її від того лікує, і вона, государиня, ніколи не родить, і за це його з останніх лікарів за головного зробили, і він велику милість має від неї.
— Та що ти... Та хіба в палаці це потаїти можна? Всі б про те знали.
— Та майже всі й знають і, не таячись, говорять, та й з того можна знати, що його, Розумовського, спальня коло царициної спальні. І як двері одчинить та прийде государиня або Розумовський, хто з них захоче, то Розумовський і свого камердинера вишле зі спальні геть, і що хотять, те й роблять. А що фрайліни, так всі до однієї те знають, і вона, государиня, їздить із тим Розумовським у лазню вкупі, до сліпого бандуриста також...
Розказав це Августов, та й злякався, почав прохати Молчанова нікому про те не говорити. Та не такий був Молчанов, не такий наївний і дурний, як удавав із себе.
Пообіцяв він Августову мовчати, та зате, вернувшись додому, до свого шляхетського корпусу, зараз же порадився з другим капралем із українців, Іваном Чернявським. Ну, а той для свого приятеля дав пораду:
— Треба донести...
Пішов тоді Молчанов до свого начальства, підполковника Зікеїна, об'явив, що знає «слово й діло», ну а звідси вже й до Ушакова, до Тайної Канцелярії шлях короткий.
23 липня притягли до Тайної Канцелярії й Августова, та заперечував він чисто все. Заявляв, що тільки й говорив того, що дім будують наслідникові Петрові Федоровичу.
Звели віч-на-віч Молчанова й Августова, але кожен свої слова обстоював.
На другий день допитували й другого капраля, Чернявского Івана; потвердив він, що дійсно таки Молчанов йому частку розказав. Звели й його з Молчановим віч-на-віч, і Молчанов заявив, що дійсно всього, що чув від Августова, не розказав...
Ухвалив Ушаков Молчанова «для малолетства его рос- прашивать з батогами», а на дибу не брати.
29 липня в присутності Ушакова відбувся перший допит. Донощикові — перший кнут... Почали бити батогами Молчанова, плакав він, кричав, що правдиво доніс на капраля, а поруч стояв Августов і теж не признавався. Вивели обох.
Проминув тиждень. І знову вдруге скуштував Молчанов батогів, і знову стояв на своєму. Від тяжкої муки захворів молодий хлопець, мусіла Тайна Канцелярія дати перерву, доки видужає, доки знову можна на муки брати.
2 жовтня відбувся останній, рішучий, третій допит Молчанова. Привели його тепер до застінку. Ременем зв’язали руки, на голову сів помічник ката, і почалася кара. Та впертий був кадет. Стояв на своєму, знав бо, що на цьому кінець його мукам.
