У Тайній Конторі словам Задорожнього надали великого значення... Допитали донощика, розказав він, як ото 25 квітня Задорожній, стоячи на варті, говорив негожі слова про царицю... Допитали свідка Івана Дворовенка, і той цілком ствердив доноса. Заявив тільки Дворовенко, рятуючи себе, що він не доносив сам «з простоти».
Що було робити Задорожньому? Заявив він, що не знає, чи говорив такі слова, чи ні, бо був п’яний надмірно, «а в тверезого в нього таких слів на думці не бувало, і з чого йому ті слова говорити на думку його прийшло, того він не знає й злоби на її імператорську величність ніякої він не має». •
Справа була ясна. Через кільки місяців на Красному майдані в Москві відбулася й кара. Били Задорожнього кнутом... Закінчилася кара, напівмертвого одвезли Задорожнього до тюремної «ізби» й через кільки день вирядили його, ще хворого, всього в ранах, до Сибіру на далеке заслання.
НАГОРОДА ЗА ПРАВДИВИЙ ДОНОС
Тихим, мирним сільським життям жив капітан-поручник Преображенського полку Григорій Тімірязєв. Мав він законну відпустку з полку на рік і перебував у себе в сільці Колонтаєві, одпочиваючи від муштри, намагаючись сяк-так своє господарство налагодити, бо через довгу відсутність господаря все чисто до занепаду прийшло.
Життя Тімірязєва нічим не різнилося від звичайнісінького життя тисяч таких же, як і він, середніх дворян. О 12 годині обід, після обіду — сон, поїздки до сусіди в гості, карти, полювання, кари кріпаків — усе чисто так, як скрізь навколо.
У жовтні 1743 року до свого сільця Ханіна, в Олексин-сько- му уїзді, приїхав у відпустку салдат Преображенського полку Іван Насонов, ближчий сусіда і знайомий капітан-поручника. 20 жовтня годині о 3-ій опівдні приїхав Насонов до Тімірязє- вих у гості...
Тімірязєв, як годилося, спав по обіді, тож Насонова зустріла його жінка Агаф'я. Сів гість у передній горниці коло столу, вкритого килимом, поставила хазяйка на стіл карафку горілки, риби, огірків солоних, почала припрохувати гостя, частувати. Почав Насонов розказувати хазяйці про різні новини петербурзькі, адже доводилося йому, салдатові ляйбґвардійського полку, в Петербурзі чимало по людях бувати, не раз стояв він на варті біля палаців царициних, своїми очима бачив, спостерігав бурхливе розкішне життя. Звичайна річ, було йому що розказати.
Цікавилася дуже хазяйка новими модами при дворі, всілякими придворними пльотками. Розказав їй Насонов, як недавно був великий баль при дворі, і як цариця наказала всім жінкам бути в чоловічому вбранні, а чоловікам у фіжмах з мушками, як багато сміявся ввесь двір, коли серед балю ввійшов старий князь Голіцин із мушкою на лобі завбільшки в пів- тарілки, як мусіли старі діди-сенатори витанцьовувати польський менует та всілякі контраданси. Дуже вподобалось хазяйці це оповідання молодого гостя, і, зітхнувши, вона промовила:
— І ми б ото двораки були, та ба... Коли принцеса була в Ризі15, а при ній був мій чоловік, а її чоловіка до неї ще не допускали, то мені сам мій чоловік говорив, що принцеса «до любови й волі його дуже була схильна», а чи було що між ними, чи ні, я не знаю...
Запам'ятав Насонов ці слова хазяйчині. Хотів їй щось сказати, та схаменулась вона, почала прохати Насонова нікому про це не говорити.
Посиділи ще трохи, вже не йшла так жваво розмова, як попереду, та прокинувся хазяїн, вийшов до гостя, а далі, як звичайно: наготувала хазяйка вечерю, посідали гість із хазяїном вечеряти, і не пам’ятав Насонов, як той день закінчився. Прокинувся вже вранці в себе вдома на постелі...
