райхсграфсь- кого сіятельства милості бачити.
Але три служники ствердили Ксиландерів донос. Мусів признатися Скорупа, що він дійсно таки приказку про ведмедя говорив, але рішуче заперечував, що говорив «буде, мовляв, і на нашій вулиці празник». Та Тайна Канцелярія визнала, що раз він признався, що про ведмедя говорив, то, певна річ, і про празник теж сказав.
4 лютого 1747 року начальник над Канцелярією О. Шувалов робив доповідь цариці і пропонував далі штраф, який «її імператорська величність указати зволить». Та не погодилася цариця, наказала допитати Скорупу. щоб признався він, «з якої думки та наміру» говорив ті слова, що «й на нашій вулиці буде празник», а коли не признається, то взяти на муку. Привели 9 березня Скорупу до Тайної Канцелярії. Об'явили йому указ царицин, та не признався він у тих словах. Дали тоді йому підписати зізнання, а далі повели в застінок. Тут у присутності самого Шувалова допитували його «с пристрастием накрепко». Не признався спершу Скорупа, а далі таки не витримав, признався, але заявляв, що говорив те «з простоти своєї». Знову й тут намагався Скорупа інакше слова свої витлумачити.
— Я, мовляв, сказав так через те, що коли Ксиландер не доповість графові, то буде й на нашій вулиці празник, бо я, мовляв, сам знайду нагоду прохати графа.
А раніше не признався у цих словах «второпях и забвением». На цьому слідство закінчилося.
З наказу цариці Тайна Канцелярія ухвалила Скорупу «бити плетьми», а після кари відіслати до батька. Відбулася кара. Перед тим, як вирядити, прочитали йому наказа, щоб він «ні в якому разу не розголошував та тримав би це в вищому секреті».
Отаке сталося з молодим Скорупою в Петербурзі. А тепер, після стількох поневірянь опинився він вдома.
Настав ранок. Зібрався капраль із салдатом назад у дорогу. Нагодувала їх мати Скорупина як слід, дала в дорогу і харчів, і напоїв чимало. Старий Скорупа теж грошей не пожалів, тож дуже був вдоволений з подорожі і капраль, і його помічник.
Перед від'їздом узяв капраль від батька Скорупиного таку розписку:
Яка ж була дальша доля молодого Скорупи? Уже 18 квітня 1747 року з Стародуба Скорупа прохав Тайну Канцелярію про дозвіл йому служити, бо він хоче служити «не шкодуючи останньої краплі крови до кінця життя свого, як і предки». Правду кажучи, щодо предків, то дід Скорупи був багатий ста- родубівський крамар і ніякої крови своєї проливати йому не доводилося, але в проханнях не завжди ж істини додержують.
Пригода з Тайною Канцелярією перервала була Скорупину кар'єру, і тільки з березня 1757 року (через десять років) він стає за Стародубівського полкового обозного, а далі починаються його всілякі служби в війську, і 1772 року він уже армії полковник. Цікаво відзначити, що ще 1757 року його вирядив гетьман із спеціяльним дорученням до польського кордону не в черзі, «але з бажання власного його ясновельможносте, як надійний». За десять років виступ Скорупин проти Олекси Ро- зумовського забувся, і Скорупа жив спокійно, як десятки й сотні інших козацьких старшин, до самої своєї смерти 1779 року.
