Тайна Канцелярія.
А далі надійшов і присуд. Суворий, немилостивий.
Головного винуватця Щеченка спіткала люта кара. Ухвалила Тайна Канцелярія бити його кнутом і, вирізавши ніздрі, послати до Охотського острога вічно.
Дубиниху теж не минуло милосердя Тайної Канцелярії. Ухвалила Тайна Канцелярія і її бити кнутом і заслати навіки до Сибіру.
Та й решті учасників перепало.
Салдатові Дурандіну за те, що він довго не доносив, та деякі слова розголошував, «чого було йому робити зовсім не належало», таку кару призначено: бити кнутом і послати його в нерегулярну службу до Оренбурга. Покарали й сал- дата Галаскіна за те, що довго не доносив і розголошував про негожі слова.
Взяла тільки до уваги Тайна Канцелярія, що по суті через Галаскіна справа вийшла на світ, отже, від кнута його звільнили, а ухвалили «бити плетьми і записати до Сибірського Гарнізону вічно».
Мусатову ж за його «правой и незамедлительной донос» віддячили, постановивши дати чин сержанта і звільнити від військової служби за його власним бажанням».
ХАЗЯЇН І КВАРТИРАНТ
2 березня 1752 року опівдні в одному з численних кабаків петербурзьких зібралася весела компанія. Коло столів на лавах сиділо кільки дрібненьких урядовців, кільки майстрів, кільки осіб взагалі невідомо якої професії, якого віку, якого стану. Хоч було ще й рано, проте в кабаку стояв уже величезний гамір, де-не-де до бійок доходило, дехто намагався й пісень утинати, та на сторожі ладу стояв височенний, завжди похмурий і завжди напівп'яний хазяїн. Біля невеличкого столика, під стінкою, на лаві, напіврозлігшись, сиділи двоє друзів — підканцелярист портової митниці Іван Філіпов та підмайстер інструментального діла Академії наук Пилип Тюрютін. Сиділи друзі вже години зо дві. Зібралися вже й додому йти, як до кабака ввійшов третій їхній приятель, копіїст головної поліцмайстерської канцелярії Петро Мещеряков. Був він сьогодні надзвичайно задоволений, устиг за ранок щось із десяток прохань неписьменним пітерським міщанкам написати, тож у кишені в нього кільки зайвих п'ятикопієчників опинилося...
Побачивши приятелів, дуже зрадів Мещеряков, присів до них, і зараз же почалася нова жвава розмова. Усе було наче гаразд, як постійно. Та через кільки хвилин із грюкотом розчинилися двері, й не ввійшов, а влетів у кабак вельми п'яний знайомий Мещерякова, канцелярист тієї ж головної поліцмайстерської канцелярії, розшукної експедиції Олекса Григор'єв. Мов у якомусь напівсні, ледве розуміючи, де він і що він робить, присів Григор'єв до приятелів своїх. Подали ще горілки. Випили всі, випив і Григор’єв, та вже перші три чарки зовсім сп'янили йому голову, і, не пам'ятаючи й не знаючи, що він робить, одним ударом кулака розбив п'яний канцелярист дерев'яний стіл, а далі кинувся й почав скидати посуд із сусідніх столів. Зараз же в кабаку закипіло, мов у котлі. З диким криком кинулися одвідувачі на Григор’єва, а він, хоч і п’яний, бачачи неминучу люту бійку, відбіг за прилавок і звідти закричав на ввесь кабак:
— Слово й діло! Беріть купця Пічуґіна, я знаю за ним государеве діло.
Урозтіч кинулися п’яні й напівп’яні одвідувачі з корчми, тікаючи від страшного слова, а хазяїн швиденько метнувся в сусідню кімнату, і через три хвилини вилетів Григор'єв на вулицю, збитий важкими кулаками сторожів, що їх покликав хазяїн на підмогу.
