караулу він терзав до восьмої ранку, запропонувавши цілий каскад нових і витончених вводниху як, наприклад, пограбу¬вання магазину, напад на штаб, пожежа на складі пального. О восьмій наші гімнастерки вже можна було викручувати, а ноги і спини гули так, наче хтось довго і нудно молотив по них нунчаками.
Це тривало кілька місяців, до глибокої осені. Ен-Ша полю¬вав під сурму, захаращуючи свій кабінет у штабі все новими рогами, шкурами, опудалами, так що навіть від секретних па¬перів, за словами писаря Букіна, відгонило звіриною. Полював, пиячив і вряди-годи влаштовував завжди неочікуваний наліт на караул. Ми ненавиділи його, але й поважали теж. А може, вже навіть і любили.
Улітку до нас прибув для дальшого проходження служби той, що називав себе АЮ, насправді Арбузов Альберт Юрійо¬вич. Служити йому залишалося ще одну осінь, тобто місяців із чотири. АЮ належав до тих, кого називають кадрами. Дов¬гий і тонкий, худий, аж кістлявий, з бакенбардами і залиси¬нами, в круглих старомодних окулярах, що швидше нага¬дували пенсне, він найменше скидався на солдата. АЮ був москвичем, а москвичі на військовій службі — то особлива категорія, що наслідком вроджених апломбу і лінощів заслу¬жила опінію найбезнадійніших шлангів і тормозів. АЮ був уже старий — мав двадцять чотири роки і перед військом працював ресторанним швейцаром. На службі він теж незле прилаштувався: з першого дня потрапив до генеральської лазні в дивізійному учбовому центрі, тож півтора року тер спини вищому командному складові, забезпечував його парою й віниками, а з часом — пивом, горілкою і комсомолками. Аж поки, як сам розповідав, вигляд генеральських задниць і змор¬щених пісюнів не спротивів йому настільки, що він ніби не¬нароком ошпарив начальника автомобільної служби округу. За що й поплатився — його відрахували з учбового центру і перекинули в наші суворі лісові умови.
АЮ був закоренілим флегматом. Його спокій і незворуш¬ність, викувані непростою школою столичних кабаків, швид¬ко створили йому серед нас шанобливу леґенду. Та це й не дивно, адже всі ми значно молодші за нього, газет не читає¬мо, крім обов’язкового перегляду програми «Час», тоді як він усю центральну пресу проціджував від дошки до дошки, тож знав напам’ять прізвища всіх генеральних і навіть пер¬ших секретарів, такий був розумник. А ще полюбляв водити попри казарму на мотузочку всенародного кота тлустого Ваську (пізніше його пестунчика відомий приятель тварин сержант Бойко таки повісив на табуретці в караульному при¬міщенні).
АЮ неслабо грав у преферанс і на більярді, тож на цій підставі й зійшовся з Ен-Ша, бо той і в цьому сенсі так само був запеклим гравцем. По півночі загравалися вони над зе¬леним столом в офіцерському готелі, випорожнюючи при цьому одну-дві пляшки коньяку (отак — цілий підполковник пив, як із братом, з рядовим бійцем!). А ще викурюючи п’ять- шість пачок московської «Яви», що йшла до АЮ з дому без¬перервним потоком. Якщо ж до них приєднувався секретар комсомольської організації Букін, то писався Грандіозний преф.
Згодом, якщо вірити Букіну, за одним із таких вечірніх дво-боїв Ен-Ша програв москвичеві свою качанівську вчительку. Був саме дещо перебралий міру, тож засильно увійшов в азарт. Зрештою, на той час він заволодів уже новим об’єктом вика- тування на мотоциклі (пухка перукарочка з районного цент¬ру). АЮ ночами лазив у Качанівку і вранці повертався ще більш вихудлий, із запотілими від пристрасті скельцями, але цілком задоволений. Однак Ен:Ша не терпів своїх поразок. Він помітно прохолов до москвича, якось так відразу і рвучко від¬даливши його від себе. Навіть до караулу його перевів, ніби першого- ліпшого штрафника.
Потім настала та осіння пора, час вичікування всіх дем- белів, коли вони стають поміркованими й обережними. Кожна мінімальна провина може надовго відтягнути строк їхнього увільнення в запас.
Тієї ночі ми знову були в караулі. З третього посту надійш¬ла інформація, що ЕнтШа десь тут. Можливо, нишпорить лі¬сом. Можливо, п’є в готелі. Можливо, дивиться телевізор у штабі. Можливо, годує тельбухами своїх чудовиськ на псарні. Словом, як завжди — невловний і всюдисущий. Ніч видалася холодна, мрячило. Такої ночі сподівайся чого завгодно.
