Вона спробувала перевести розмову на інше.
— Може, ви голодні? — И відразу ж подумала: «Я прожену його. Покличу на поміч сусідів і прожену». А тим часом відрізала хліба, дістала ніж та виделку, поклала на тарілку ковбаси.— Може, обчистити яблуко?
— Ти ж сама знаєш!
Кров блискавично, як думка, шугнула їй у скроні. Вона обчистила яблуко, розрізала його начетверо, вилущила зернятка. Вправно, ніби між іншим.
Вперше в його житті жінка, яку він кохав, щось робила для нього.
Коли вона несамохіть підвела очі й побачила, що діється в його душі, на її задуманому обличчі промайнула і враз згасла ледь помітна усмішка. Вона підсунула йому тарілку.
— А старої виделки вже немає? Отої з трьома зубцями, в якої один зубець трохи коротший.
Мов уві сні, вона підійшла до мисника й принесла виделку.
— Ось вона! — зрадів він і подивився на Аниу, яка вражено опустилася на стілець.
Вони сиділи під лампою, відмежовані чотирма стінами від навколишнього світу. Газова плита свистіла. Праворуч стояло ліжко, навпроти — мисник, а в глибині кімнати, під стіною, стара отоманка. Вікно було невелике і квадратне. Пахло варенням і свіжим борошном. Поличку, прикрашали шість вазочок для фруктів.
Коли двоє людей роками живуть поруч, вони переймають одне в одного характерні звички, рухи, слова. Вражено спостерігала Анна, як гість їв. Як і її чоловік, він також нарізав хліб довгастими шматочками.
Карл із його словами, бажанням, почуттями несподівано увірвався в її багаторічну самотність; мов нове, омріяне життя, пробудив у ній почування, що суперечили її здоровому глуздові. В хвилини, коли вона ні про що не думала, вона починала йому вірити.
— А в понеділок я піду шукати роботу... Гаразд?
«Тоді мені вже не довелося б ходити на фабрику.
І все знову було б так, як раніше, а то й краще»,— подумала Анна.
— Чому ви кажете, що ви мій чоловік? Чому ви так кажете?
— Але ж Анно! Анно!
— Я його так любила. Він був добрий до мене. Завжди такий добрий! Цього я ніколи не забуду. І ніколи не забуду його.
Хвиля ревнощів відібрала в нього впевненість у собі. І аж тепер він почав брехати свідомо — боячись втратити жінку, котра, як йому здавалося, була вже його.
