юнацькому стрункої постаті у фраку. Вдома в неї лежав цілий стос малюнків для великої гравюри — «Оркестр під керівництвом Р.» (А через тиждень Анна пустила собі кулю в груди — він знову не відповів! Два місяці пролежала в лікарні, а вийшовши, так само до нестями була закохана. Ось до чого довів дівчину диригент з елегантною спиною!)
Міхаель слухав і ніби плив бурхливим морем. Заключний хор «Попід зоряним шатром, братове» видався йому неземним співом; він линув з неба, з того неба, в яке вірує навіть невіруючий. У протяглих високих звуках усе земне оберталося небесним раюванням. Міхаель навіть не усвідомлював, що мимоволі стискає лікоть Софі, а коли помітив це, то взяв її руку в свою і вже не випускав.
По дорозі до Кройца він не міг навіть говорити. Міхаель мало тямив у музиці, але вона його захопила, і він розчинився в ній. Він більше не відчував свого .тіла. Почуття несло безплотного Міхаеля обік Софі. Раптом він подумав — і така думка зринула йому вперше в житті: «Невже цю музику створила людина? Вона здатна зробити віруючого безбожником і переконати його, що немає іншого творця, крім людини».
Коли вони звернули на вулицю, де жив доктор Кройц, Софі завагалася, заходити до нього чи ні — її непокоїла думка, що доктор може повірити, ніби вона далася на його підмову й стала Міхаелевою коханкою. Вони порозумілися самим поглядом і проминули будинок.
Доктор Кройц, що вже багато років був морфіністом, а з деяких пір перейшов на кокаїн, сидів у невеличкій кімнатці, стискаючи обома руками долоню дружини; віч з власної волі обіцяв їй іще раз пройти курс лікування, щоб у них могла народитися здорова дитина. її погляд світився радістю, його ж очі були скляні.
Швейцарський анархіст, довготелесий росіянин і Фріц — студент, що пустився берега,— сиділи в сусідній кімнаті. Фріц не переставав пити, не без втіхн позираючи на п’ять порожніх уже пляшок з-під пива, шкірив зуби і наливав собі. Тим часом анархіст повідомляв, що, нк йому стало відомо, власник однієї великої м’ясної
лавки, якийсь Рюкен, увесь суботній виторг — марок вісімсот — завжди залишає на неділю в своєму письмовому столі, оскільки вихідного дня банк зачинено.
Анархіст приклав пальці до величезного породистого носа горянина й скривив у посмішці невеликий ротик:
— Щонеділі з десятої до одинадцятої ранку м’ясник із жінкою в церкві, вдома ні душі, а замок у столі простий- простісінький. Отже, добути гроші — раз чхнути.
Росіянин, перед яким лежала іграшкова лакована рулетка червоного кольору завбільшки з блюдечко, ска- ' зав тоном, що не допускав жодних заперечень:
— Вісімсот марок ми, певна річ, експропріюємо, оскільки це в ніцшеанському дусі. Саме так, в ніцшеан- ському!
— Крім того, гроші нам можуть знадобитися. Гроші завжди можуть знадобитися,— додав Фріц, знову наливаючи собі.
Анархіст не без погорди усміхнувся:
— Справа не в грошах, справа в ідеї — в тому, щоб розхитати підвалини держави. Будь-якими засобами! Ось у чому справа.
