їжу.
Коли священик вернувся з робочої кімнати зі своєю метрової довжини люлькою, на порцеляновій головці якої було зображено вознесіння Ісуса Х-риста, жінка підвелася і, виструнчившись, мов старий генерал, сказала:
— Отак він руйнує своє здоров’я, а мені засмердів уже весь дім.
Ця сварка тривала в них уже десятки років. Ротен- буржці називали старого «його вередливе преосвященство». Це було єдине, в чому він не слухався своєї кухарки. Священик мав дюжину таких метрових люльок — цілу колекцію, яку один нижньофранконський фабрикант пустив у продаж ще в незапам’ятні часи. На дванадцяти порцелянових головках були зображені всі етапи Христових мук — від полону до вознесіння.
Глибокодумно усміхаючись, старий випускав хмарки голубого диму, які в цю тиху пору на хвильку зависали в чистому повітрі над ліліями.
Дорогою додому лакей сказав:
— Цікаво, як жила все життя оця парочка, сама в цілому домі, я маю на увазі, коли була ще молода.—
І зразу ж перевів мову на щось інше. Кожне його слово мало свій зміст, а деякі й подвійний, що його Иозефа не вловлювала, але в глибині душі все-таки відчувала, не усвідомлюючи цього.
По обіді, лакей, поки Иозефа сиділа в іншій кімнаті біля вікна, викрутив з дверей її спальні замок' і вийняв з нього пружинку. Потім поставив замок назад і переконався, що він не замикає, хоч ключ вільно повертається в щілині.
Незадовго перед тим, як Иозефа зібралася спати, він показав їй, що замок не працює. Однак він, мовляв, гадає, що його можна полагодити, і непомітно поставив при ній пружинку на місце. Замикаючи і відмикаючи потім замок, лакей казав:
— У нас, у Ротенбурзі, зломщиків, щоправда, нема. Але жінка, звісно, почуває себе все-таки незатишно, коли двері її спальні на ніч не замикаються.
Він дав їй на добраніч і пішов, задоволений з того, що, поламавши замок, дістав таким чином нагоду поговорити про спальню, яка не замикається.
За кілька днів до цього лакей вибрав на кухні з купи свіжо випрасуваної білизни одну з її нічних сорочок і зумисне роздер мереживну прошву. Тримаючи на витягнутих руках довгу сорочку часів бідермайєр, зібрану під грудьми, він зайшов до неї в кімнату. Може, мило надто їдке? Він із жалем показав їй опуклу ліву чашечку сорочки. Мило, мовляв, майже проїло полотно, скоро на цьому місці з’явиться дірочка. Задля перестороги він прихопив і один з її носовичків, філе якого через часте прання розірвалося. Все це напевне через мило.
Раз у раз вдаючись до таких вчинків, а також провадячи почасти ділові, почасти двозначні розмови, лакей створив за кілька тижнів навколо Иозефи атмосферу, яка непомітно затягує і поступово отруює недосвідчену людину.
Иозефа. замкнула двері спальні й роздяглася. Полежавши кілька хвилин, знов підвелася й розчахнула обидві половинки вікна. Вона любила прохолодне нічне повітря. Щоб якось розважитись, почала пригадувати дитинство, свою матір, яка щовечора залишалася з нею, поки вона проказувала перед сном молитву.
