коней.
Йозефа достатньо тямила в живописі, щоб вгадати руку початківця, якому забракло вміння втілити весь свій творчий задум. А проте на якусь хвильку вона про все забула.
Міхаель стояв з великою щіткою в руці у залі для прийомів і спостерігав Иозефу, її профіль, що тремтливо вписувався в повітря, тремтливу лінію довгої шиї. Під вагою зв'язаного вузлом волосся її підборіддя трохи подалося вперед.
Непереборне почуття заступило йому світ. Це було ?е бажаний і не щастя. Це було почуття людини, що зустрічає іншу людину, яка кладе край існуванню самітного черв’яка. Це була зустріч зі своєю парою, вибір, що завжди є таємницею.
Иозефа обернулась, їхні погляди зустрілися. Обоє не були готові до цього. Вона на мить довше задивилася йому в очі і враз усе збагнула, бо навіть невинна жінка у коханні має не менший дар ясновидіння, ніж досвідчена. Иозефа зніяковіла, а Міхаель більше не відчував себе. Він ніби розчинився в повітрі.
Раптом вона ступила йому назустріч:
— Це ви намалювали картину?
Все сталося саме так, як він собі уявляв і бажав.
— Це моя перша спроба,— сказав він, але губи його тремтіли з іншої причини.
— Видно, що ви вже чимало малювали і в передачі кольорів теж, гадаю, на правильному шляху.
Нарешті він спромігся вимовити:
— Якби вам тільки подобалось...
Міхаель мав темно-русяве волосся, а над бровами — чималі, неначе виліплені, вольові нарости. Особливо великими на його надто вузькому обличчі були очі. Він був плечистий і кремезний, але тримався скуто, як людина, котра про щось задумалась.
Доля не бажала, щоб отруєна Иозефа, яка повинна була вийти переможцем у своїй боротьбі, коли не хотіла опуститися чи й загинути, ступила на прокладену Міхае- лем для неї кладку. З якоюсь незрозумілою і ледь помітною усмішкою на вустах вона повернулась і вийшла.
Все було готове для побілки стелі. Вікна й двері по- зачинювано, щоб фарба висихала рівномірно. Кадуб уже висів аж під стелею на подвійній драбині. Зала, в якій Иозефині дід і баба двічі на рік влаштовували прийоми, мала сімнадцять метрів завдовжки і понад тринадцять завширшки.
З власного досвіду Міхаель знав, яка підступна фарба на клею. Вона швидко висихає, і якщо її ретельно не втерти ще у вологому стані, то залишаться сліди від щітки. Щоб він трохи підучився, напередодні малярчук Дозволив йому побілити стелю в убиральні — всього два з половиною метри завширшки, яка потім, коли висохла, виявилась уся в слідах. З сумнівом дивився тепер Міхаель на куди ширшу стелю зали. Він і думки не припускав, що після тоію, як малярчук пройде смужку через усю залу, аж до лівого кутка, в правому крейда ще буде достатньо, волога.
