Ліза зблідла від млості й смертельного страху! Досі вона не боялася смерті. Треба негайно вийти. Вона, хитаючись, рушила до дверей.
Трамвай зупинився. Якусь мить вона ще трималася на ногах серед вуличної штовханини. Потім сили покинули її, вона похитнулась і впала. Ніхто її не підтримав.
Двоє чоловіків — один приземкуватий, з товстими губами й фізіономією бульдога, на якій войовничо сиділо пенсне,— віднесли Лізу до пункту невідкладної допомоги. Чорний собака з гавкотом біг за ними. Приземкуватий відігнав його. Ліза заплющила очі й прошепотіла своє ім’я та адресу. Собака аж надривався.
— Що їй? — Лікар невідкладної допомоги мив під краном закривавлені руки. В суміжній кімнаті кричала жінка, яку переїхала машина.
— Посадовіть її он туди.— Витираючи руки, лікар підійшов до Лізи. Рушник метлявся перед самими її очима, і її ще дужче замлоїло. їй здавалося, наче вона тихо котиться в хиткому вагоні по брудному снігу. Годова безсило опала.
— Зателефонуйте, будь ласка, сімнадцять сорок п’ять. Це мій домашній лікар.
— Спершу мені треба взнати ваше ім’я.
Вона знову заплющила очі й притисла пальцями артерію на шиї. Серце не працювало.
— Ліза Фіркапт.
їй бракувало сили підвести голову. Лице було смертельно бліде. Темні кола під очима стали геть чорними. Вона ще раз прошепотіла свою адресу.
— Відвезіть мене додому.
— Тоді я маю йас попередити, що за санітарну машину вам доведеться платити. Ви заміжня?.. Як ваше дівоче прізвище?
Задзвонив телефон. Лікар жбурнув на стіл реєстраційну книгу.
— Невідкладна слухає!
За дверима без угаву кричала роздавлена жінка, її чотирирічна донька спиралась на одвірок і плакала, розмазуючи по обличчю сльози й шмарклі.
— Як? Як вона виглядає?.. Висока? Що значить — висока!.. І чому це люди не можуть сказати, як виглядають їхні родичі, хоч прожили з ними цілий вік?! — звернувся лікар до своєї асистентки. В тієї над тоненькими й рівними, як шнурочки, губками блищали ясді, байдужі очі.
— ,Ваша дружина була з маленькою дівчинкою? Тоді це не вона.— Він повісив трубку.
— Рік і місце народження? Мені шкода, але спершу я мушу знати, де й коли ви народилися,^ пояснив він Лізі, записуючи відповідь.
