Зовсім недавно знову страйкували гірники й металурги. Міхаель, що сидів поруч з хлопчиками, занотував собі кілька думок. «Страйки мають ще і ще раз довести власникам величезного, найбільшого в світі і все- зростаючого виробничого апарату, що вони не зможуть збувати свою продукцію, якщо одночасно з ростом виробничих потужностей відповідно не поліпшуватимуть — шляхом підвищення заробітної плати — купівельної спроможності мас. Вони знову й знову нехтують економічний закон, який нагально вимагає хоч почасти розумного розподілу багатств країни. Інакше недостатня купівельна спроможність народу спричинятиме кризи збуту і безробіття, а багатства країни обернуться не тільки злиднями для широких мас, а й величезними- втратами для самих підприємців, яким тільки й залишиться, що сидіти на своїх незбутих товарах».
Тим часом молодий батько з усмішкою спостерігав, як двійко його малюків висмоктують через соломинки розтале морозиво.
Міхаель придбдв собі доброго приймача — в Нью- Йорку з сьомої ранку до півночі передавали грамофонні записи класичної музики у виконанні найкращих симфонічних оркестрів Америки під керівництвом найвідомі- ших європейських диригентів.
Міхаель зробив приємне для себе відкриття: виявляється, він може зосереджено працювати й водночас уважно слухати музику. Ці два протилежні хисти — творити й сприймати — корінилися в тій самій царині почуттів, посилюючи й поглиблюючи один одного. Так Міхаель піднесено працював далі, хоч час від часу йому доводилося відволікатись, щоб притишити звук, бо в паузах між симфоніями Бетховена чи Моцарта, а то й між частинами одної симфонії, радіо аж захлиналось, вихваляючи найкраще, найекономічніше господарче мило, авторучку, яка пише навіть під водою, або надійне й приємно діюче проносне. А слухати симфонії Бетховена й одночасно чути про надійне проносне Міхаель ще не навчився.
У відділі економіки «Нью-Йорк Тайме» Міхаель вичитав, що американські підприємці щороку вкладають у рекламу мільярди доларів. Він мусив визнати, що фахівці з реклами — диктори, художники й автори текстів у газетах та журналах, які нечувано багато заробляють,— таки неперевершені майстри переконання, коли не тільки повертають витрачені мільярди, а й приносять сотні мільярдів прибутку. Навіть Міхаеля, затятого скептика, вони не раз спокушали придбати речі, яких він сам нізащо б не купив.
Один нью-йоркський професор-економіст якось сказав Міхаелеві, ніби саме рекламна сваволя почасти винна в тому, що американські робітники, незважаючи на високу платню, змушені все життя вести запеклу й невпинну боротьбу за долар. Реклама висмоктує у загіпнотизованих мас у поті чола зароблені гроші й повертає їх підприємцям, чиї обороти й карколомні зиски неухильно зростають. І ось наслідок: маленька людина має холодильник і пральну машину, пилосос і радіоприймач, телевізор і з півдесятка всіляких кухонних пристроїв, страхування життя і страховий поліс на своє життя і своє майно, місце для могили і право на домовину,— словом, винятково все. Не має вона тільки життя. Бо маленька людина мусить розрахуватись за взяту невиплат усю цю техніку, вносити щотижня за кожну машину певну суму, а все це добро разом коштує набагато більше, ніж вона здатна заплатити. Тоді доводиться йти на роботу й дружині, включатися в довічну боротьбу за долар. А вечорами стомлені після трудового дня чоловік і жінка знову сидять серед своєї колекції машин і підраховують, скільки їм ще залишилося виплачувати. А голос диктора з невідпорною переконливістю вже пропонує найостаннішу, гранично досконалу модель телевізора з неймовірно збільшеним екраном, всього за кілька доларів на тиждень. Рядовий американець,* постійно перебуваючи під гіпнозом реклами, до самого скону залишається, на благо підприємця, смиренним рабом високого рівня життя. Обурений професор-еко- номіст аж підхопився зі стільця:
— Yes, Sir, that’s one side of the American way of life *.
Міхаель зауважив, що цим частково пояснюється й загрозливо швидке духовне зубожіння американця. Американський спосіб господарювання й наскрізь про- машинене існування прив’язали людину до зовнішніх сторін життя. Внутрішньо американець — найсамотніша істота на землі. Погляд американця вічно в пошуках і свідчить про те, що його власник живе не
