3. Зосередитися переважно на виробничому підприємництві і сталій роботі кредитних спілок (кас взаємного фінансування).
4. Якомога рівномірніше розосередити щільність розташування всіх підприємницьких структур і кредитних спілок (кас взаємного фінансування) на території країни, чим сприяти відпливу й поверненню для плідної праці на свою малу батьківщину часто добре не влаштованих, «зайвих» у великих містах людей.
5. Такими попередніми діями стимулювати повернення додому заробітчан, які виїхали за кордон, тим більше що в умовах зростання безробіття серед населення країн єврозони під час кризи попит на їх працю відчутно знижуватиметься.
6. Вивільнити велику кількість кваліфікованих фахівців, які змушені робити багатих ще багатшими, обслуговуючи довгі ланцюжки з виведення грошей з країни в офшори олігархічним і чиновницьким бізнесом, та надати їм пристойну заробітну плату і значні посади в економіці держави нового типу. А поки що вони лише розтринькують найважливіший свій капітал — життєвий час, не докладаючи жодних зусиль, щоб гідною працею зробити заможним і незалежним себе самого.
7. Змінити стиль роботи сучасних підприємців з офісного на виробничий. Простіше кажучи, немає чого сидіти в кабінетах різних фірм і банків, намагаючись заробити гроші з повітря. Треба навчитися виробляти щось корисне, матеріальне, розосередившись на сучасних невеликих, але мобільних підприємствах у тих місцевостях, де робити це найрентабельніше, а тому вигідно й конкурентно як для самої країни, так і, врешті решт, для себе самих.
Висновок. Держава, що має оновитися, повинна змінити старий та визначити для себе новий, може, властивий на даному етапі тільки їй, економічний інструментарій, за допомогою якого її і буде побудовано — з новими справедливими, по-справжньому християнськими соціальними й економічними стосунками всередині. І така нова економіка для оновленої України — це насамперед засіб задоволення суспільством своїх матеріальних потреб.
Бо високий за рівнем врожай за означенням не може бути традиційною проблемою країни! Низький — може, бо точно стане причиною інфляції. Виробникам завжди немає де зберігати, немає на чому переробляти, немає куди продавати. Внутрішній ринок спотворено діяльністю «патріотів»-імпортерів, тому часто залишки продукції вигідно реалізувати просто не можливо та й ніде. А експорт так зарегульовано державою й монополізовано окремими посередницькими структурами-перекупниками офшорного походження, що небагатьом реальним виробникам пощастить напряму вийти на зовнішні ринки.
Але, незважаючи на жодні труднощі, матеріальні потреби невпинно формуються у людській свідомості, і вони, в свою чергу, є наслідком людських цінностей. А людські цінності формуються суспільними нормами, принципами та мораллю.
Висновок. Що має цінність — у тому і є потреба.
Треба добре розуміти, що неординарні цілі вимагають застосування неординарних засобів. І ще треба враховувати нинішню швидкість світових економічних процесів, бо тільки від неї залежить кінцевий результат реформ. Нині в Україні вона дорівнює швидкості руху черепахи, а має бути швидкістю потужного експреса. Тобто на одну одиницю виміру часу треба досягати якнайбільшого економічного результату: обсягу ВВП, кількості видобутих сировинних ресурсів чи зароблених грошей.
Де і як будемо заробляти гроші для держави
Питання важливе. Насамперед мусимо навчитися заробляти на зовнішніх ринках. Потенціал маємо. Немає навіть потреби перераховувати експортні можливості України, особливо у надважливій нині для всього світу продовольчій сфері. Просто треба навчитися виробляти з найкращої сировини найкращі продукти, а не лише продавати її на переробку іншим країнам. Упевнений, в Україні є багато інших перспективних винаходів у виробничій, науковій, інтелектуальній сферах, які можуть бути затребувані світом і за які країні не буде соромно. Повторюю, треба буде невідкладно провести якісну ревізію «загашників» перспективних напрацювань і розробок наших талановитих науковців і технологів. А відібране має бути втілено як для внутрішнього користування, так і для виробництва конкурентної експортної продукції.
Звичайною для майбутньої економіки має стати ситуація, коли торговельне сальдо країни буде позитивним. Тобто експорт переважатиме над імпортом з метою отримання позитивного для країни фінансового результату, коли відчутний зовнішній грошовий ресурс поповнить і наповнить кровообіг національної економіки, інвестуючи надалі певні точки її дальшого зростання і тим самим запускаючи відновлювальні економічні процеси.
Будемо заробляти і на ринку внутрішньому. Але головне — це перш за все нагодувати самих себе власною якісною продукцією, яку треба навчитися виробляти у потрібних країні обсягах та ще й за гуманну ціну. Бо, нарощуючи виробництво українського продукту, ми дамо людям стабільну роботу і гідну зарплату, ожививши в такий спосіб внутрішні ринки попиту й пропозиції. Тому внутрішній ринок надважливий для економічної міцності і соціальної стійкості держави. Наголошую ще раз: для держави та її громадян він повинен працювати прибутково і забезпечувати робочими місцями всіх працездатних українців. У нас є кому працювати і є де працювати. У нас немає жодної об’єктивної причини, що перешкоджала б запуску підприємницького буму, який створить сприятливі умови для повернення до своїх рідних домівок заробітчан з мегаполісів та з-за кордону, де їм через конкуренцію з місцевими жителями складно заробляти гідні для існування гроші. А вже потім за допомогою всіх можливостей розгорнутої по всій країні кооперативної системи забезпечити їм зайнятість, добробут та можливість жити повноцінними сім’ями й династіями, скріплюючи цим «соціальним цементом» внутрішнє життя країни.
Та все-таки найсуттєвішим поповненням фінансів країни має стати справедлива сплата за використання загальнонаціональних природних ресурсів усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Йдеться про ренту та концесію і платежі, що з ними пов’язані. Зараз поняття «рента» в країні повною мірою не легалізовано через відсутність чіткого спеціального законодавства, а податки за використання природних ресурсів у багато разів нижчі, ніж у розвинутих європейських країнах (докладніше про ренту, концесію та їхню важливість для процвітання держави читайте нижче в окремому розділі).
Тепер ми логічно підійшли до того, щоб поки що просто перерахувати той економічний інструментарій, який потрібний громадському суспільству для побудування нової кооперативної держави.
Увага, це:
- виробничі, обслуговуючі й споживчі кооперативи та їх об’єднання;
- кредитні спілки (каси взаємного фінансування) та їх потужні регіональні об’єднання;
- невеликі приватні (краще сімейні) підприємства малого й середнього бізнесу;
- потужні народні підприємства (замість наявних державних);
- приципово нова фінансова система країни (дивіться у наступному розділі).
Висновок. Нова держава має заробляти кошти на зовнішніх ринках, всіляко поширюючи експансію туди товарів і технологій власного виробництва. Має заробляти і на ринку внутрішньому, максимально наповнюючи його продукцією та попитом на нові робочі місця. Але завжди зберігати та НІКОЛИ в майбутньому не виводити власні виробництва за межі країни, хоч як вигідно це комусь здаватиметься. Бо за негайною вигодою криється велика небезпека залишити власних громадян без стабільної і різноманітної роботи та, що найгірше, розбестити їх, давши сумнівну можливість, нехай і за чималу соціальну подачку, зовсім припинити плідну працю на себе, свою родину та свою країну. На жаль, усі без винятку розвинуті держави світу вже наступили на ці
