Сьомий рівень. Центральний емісійно-резервний банк. Це справді центральний, тобто головний банк країни. Особливо підкреслимо, що всередині країни матиме право «ходіння», тобто буде в обігу, тільки національна валюта. Тому цей банк займається повним переліком питань, пов’язаних саме з національною валютою, а також наглядовими і регуляторними функціями у фінансовому секторі країни. Тобто він здійснює емісію національних грошових знаків у потрібній кількості і тільки під оплату «майбутньої праці»; відстежує щоденний попит на гроші. Банк не веде банківської діяльності у класичному розумінні: не емітує жодних цінних паперів, не кредитує напряму фінансові структури будь-якої форми власності, не купує і не продає векселі, не випускає деривативи, не має жодних прямих фінансових зв’язків з фізичними і юридичними особами, крім банку стратегічного інвестування і соціальних програм та зовнішнього розрахункового банку.
Він емітує (друкує) нові гроші, коли вони потрібні країні, а в разі потреби вилучає надлишкову грошову масу з фінансового ринку, коли починає відчуватися її надлишок.
Заявки на друк нових грошей надходять від банку стратегічного інвестування й соціальних програм згідно із затвердженими урядом напрямами інвестування у розвиток галузей країни на певний період. Суми і види платежів мають бути розписані помісячно на кожний поточний рік.
Здійснює формування фінансового резерву держави у вигляді матеріального золота, різних валют для оплати зовнішніх контрактів як за критичним для держави імпортом, так і за поточними зовнішньоекономічними проектами. Разом із зовнішнім розрахунковим банком формує прогноз щодо розміру резервів у потрібних валютах. Сам процес оплати у валюті має здійснювати і контролювати зовнішній розрахунковий банк.
Центральний емісійно-резервний банк на основі розрахунків урядових економічних і фінансових структур встановлює внутрішній курс обміну валют і дорогоцінних металів, єдиний для всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності, щонайменше на один рік, але можливо і на триваліший термін. Достроковий перегляд курсу можливий лише за спеціальною урядовою постановою за переконливих економічних обставин. Банк повинен контролювати купівельну здатність національної грошової одиниці, бо зберігати її на постійному сталому рівні — його найголовніше завдання. Розраховує розмір і вартість споживчого кошика на основі поточних статистичних даних і даних економічного аналізу та планування.
Веде облік державної скарбниці, платіжного і торговельного балансу держави.
Як регулятор банк здійснює нагляд за діяльністю банку стратегічного інвестування і соціальних програм, зовнішнього розрахункового банку, кооперативного банку, а також регіональних обліково-розрахункових центрів. Контроль за діяльністю останніх здійснюється через окремий головний розрахунковий центр, який має обслуговувати кореспондентські рахунки обліково-розрахункових центрів.
На перший погляд, фінансова структура нової країни складається зі знайомих усім ланок, крім хіба що обліково-розрахункових центрів, які повинні замінити комерційні банки. Однак уся ця система має працювати із заздалегідь обумовленими застереженнями, дотримання яких зробить її ефективною і життєздатною.
Отже, які це застереження? Здається, окремі з них ніби й не стосуються професійної спрямованості всього ланцюжка системи, але вони є проявами загальнолюдських цінностей і вплив на результати її роботи можуть чинити надважливий.
Просто перерахуємо ці застереження як чинники.
- Головний об’єкт діяльності фінансової системи — це Людина, якій при народженні Бог дав волю для самовдосконалення.
- Навчити людей жити за потребами. Мати пріоритетом, щоб люди й сама система заробляли кошти зі своєї власної діяльності, а не жили в борг зовні.
- З попереднього випливає: НІ зовнішнім боргам.
- Не потурати розвитку у людей спекулянтської психології і психології рантьє.
- Система своєю діяльністю повинна сприяти постійній оборотності фінансових ресурсів вкупі з раціональним їх використанням замість накопичення і, як результат, фінансового застою в країні. Треба добре пам’ятати, що будь-який застій завжди доводить до гниття.
- Зробити сплату податків справою честі для кожного громадянина чи компанії. Максимально спростити оподаткування, відмовитися нарешті від ПДВ (детально про нові податки дивіться нижче). Видатки громадян мають відповідати їх доходам і контролюватися через видатки.
- НІ позиковим відсоткам — і кредитним, і депозитним.
- НІ спекулятивному ринку фінансів.
- Сприяти рівномірному розвитку всіх видів власності: державної, кооперативної, комунальної та приватної.
- Працювати винятково у правовому полі країни, унеможливити існування тіньового ринку фінансів.
- НІ офшорам.
- Дотримуватися правила, що краще надлишок грошових знаків у країні, ніж їх брак, тому що перший наслідок браку грошей у країні — це безробіття.
- Грошові кошти, передані інвестиційним або соціальним фондам, не підлягають знеціненню.
- Створити єдиний соціальний фонд для пенсіонерів, інвалідів та інших незахищених верств населення з коштів окремого соціального бюджету (дивіться розділ про соціальний бюджет).
- У фінансовій системі не повинні змішуватися загальнонаціональні і корпоративні чи громадські фінансові ресурси.
- За наявності відчутного профіциту бюджету повинні знижуватися податки або формуватися нові соціальні програми підтримки стратегічного розвитку країни.
- Відмовитися від прив’язки обсягів емісії національної валюти до розміру золотовалютних резервів у разі фінансування стратегічних інфраструктурних, промислових, інноваційно-наукових та інших програм розвитку країни цільовими емісійними коштами «замкненого» циклу.
Проте все-таки нову фінансову систему визначатимуть два унікальних для сучасного світу головних чинники — це «якість» грошей і відсутність прибутку, пов’язаного з кредитуванням за процент.
Спершу про нові гроші і їх «якість». Був один яскравий і цікавий період історії людства, який нині зветься першим європейським Ренесансом. Це було в ХI–XIII сторіччях нашої ери. В ті часи у суспільстві відбувалися дивовижні соціальні процеси. У Європі ходили дивні гроші, в номінальну вартість яких було закладено негативний відсоток за «простій», тобто за їх необоротність, тому було невигідно накопичувати їх і тримати «в панчосі». Тоді-таки заборонено було заробляти на них лихварські (читай: банківські) відсотки. Ці гроші служили тільки тому, для чого їх узагалі було вигадано — лише для ОБМІНУ. А не для ОБМАНУ. Тільки як еквівалент обміну товарів і послуг.
Якщо конкретизувати це, то, скажімо, в Англії X століття металеві гроші перекарбовувалися один раз на шість років з метою повної заміни на нові. При обміні скарбники видавали за кожні чотири старі три нові монети. Такий нерівномірний обмін означав, що держава одноразово бере податок у розмірі 25 % на весь термін дії нових грошей (6 років) як за їх емісію, так і за можливе збереження без руху з метою накопичення. Це становило трохи більше за 4 % річних або близько 0,35 % щомісяця. Інакше кажучи, за карбування грошей емітентом, тобто державою, стягувалася фіксована плата, щоб спонукати людей якнайшвидше витрачати, а не накопичувати гроші. Треба було не тільки обкласти відсотками самі гроші, а й позбавити їх здатності приносити прибуток за рахунок їх накопичення і надання комусь у кредит за лихварські відсотки.
Наявність таких грошей особливо важила в антикризових заходах. Бо після запровадження в економіку «нових» грошей зовсім скоро зникало безробіття, зростав збір податків, спостерігалося загальне зростання державної і муніципальної фінансової активності й торгівлі. А головне — зникав дефіцит грошової маси.
Нині,
