щомісяця отримує на свій рахунок певну суму як заробітну плату або гонорар, дивіденди, кошти за відчуження майна тощо. Перший місяць (до наступної зарплати чи інших виплат) пільговий, гроші не дешевіють. В перший день наступного місяця залишок коштів у їх власника починає щодня здешевлюватися за алгоритмом 1/365 від суми річного відсотка на здешевлення грошей, визначеного у розмірі 20%. Якщо власник устиг перерахувати ці гроші за будь-що протягом пільгового місяця, до отримувача вони дійдуть теж за стовідсотковим номіналом. Якщо власник переказав їх із затримкою, гроші вже подешевшали і йому треба сплатити за покупку чи послугу більше на величину втраченого відсотка. Продавець, який отримав ці гроші, з першого ж дня має один місяць пільг, а потім усе буде, як у попередньому випадку, і так весь час. Що більша затримка з обігом коштів, то вони дешевші для їх власника.

Ви спитаєте мене: а як же заощадити суму для серйозної покупки? Особливо за відсутністі споживчого кредитування. Усе дуже просто. Ми вже говорили про фонди взаємного фінансування (інвестування) при обліково-розрахункових центрах. Якщо перераховувати щомісяця за договором інвестування надлишок своїх коштів, які ви плануєте накопичувати для придбання чого-небудь, вартість перерахованих грошей буде незмінною на 100-відсотковому рівні їх вартості незалежно від часу накопичення. Їх можна гарантовано отримати назад у потрібний вам час. Усі такі інвестиційні внески повинна гарантувати держава в повному обсязі незалежно від форми власності обліково-розрахункового центру. Ще один варіант зберегти вартість грошей — зробити їх внеском (паєм) у кредитну спілку (касу взаємного фінансування). Результат буде так само позитивний. Ця фінансова операція особливо актуальна для фізичних осіб — членів кооперативу.

Реалізація таких завдань здатна ліквідувати диктат кредитних грошей, бо нині вся сучасна світова економіка побудована на основі позикового відсотка або, інакше кажучи, кредиту.

Невеличкий відступ. Схоже, колись неможливе далі стає неминучим. Ті самі США у серпні 1971 року поставили тоді вже вкрай доларизований світ на хибний шлях, коли законодавчо відмовилися забезпечувати паперову доларову масу власним золотим запасом. Відтоді почалася вакханалія безперебійної роботи друкарського верстата без жодних реальних зобов’язань перед зовнішнім світом. Зараз тільки дуже наївна людина вважає, що сьогоднішня економіка, як і півтора сторіччя тому, працює за принципом: «товар – гроші – товар». Парадоксальна нова формула «гроші – гроші» коротша та «ефективніша». Клопітка ланка у вигляді виробництва реальних товарів, що мають для людей реальну корисність у звичному сенсі цього слова, стрімко витісняється з так званої глобальної економіки.

Матеріальний зв'язок між ціною і корисністю речі як їжі, одягу, житла, засобів пересування чи послуги як засобу задоволення будь якої реальної потреби йде в небуття точно так, як колись пішов у небуття зв'язок між номіналом монети і масою закладеного в ній дорогоцінного металу. Таким же чином речі нового століття позбуваються усякої своєї користі. Єдина споживча здатність, єдина корисність, що зберігає сенс в економіці нового часу, – це їх можливість бути проданими.

Немає жодного сумніву, що рано чи пізно велетенська піраміда емісійних, нічим цінним не забезпечених грошей завалиться і поховає під собою неадекватну практичному глуздові сучасну світову економіку «позикового відсотку», а з нею більшість країн так званого «першого» світу, які через міжнародні банківські структури граються в надування фінансових бульб і цей “захоплюючий” для багатьох процес став зараз майже не головним «виробництвом» прибутку. Загальна віра у можливість продати повітря у вигляді акцій, опціонів, ф'ючерсів і численних інших так званих фінансових інструментів стає головною рушійною силою «нової» економіки і основним джерелом «паперових» за походженням статків окремого досить вузького прошарку підприємливих громадян. І причина тут тільки одна — безмірна зажерливість володарів таких капіталів, зовсім очманілих від спекулятивних надприбутків.

І тільки кооперативна економіка нового типу зможе розірвати хибний ланцюжок «гроші – гроші» та повернути економічне життя до звичної для нас усіх формули «товар – гроші – товар».

Але повернемося до наших завдань. Крім ліквідації диктату кредитних грошей, запропоновані фінансові новації дадуть поштовх до реального кількісного і якісного реформування системи податків та їх адміністрування. І, як наслідок, відбудеться повне перезавантаження податкової системи держави.

Поясню. Із запровадженням відсотка здешевлення грошей на їх перестій уся «замортизована» вартість грошей поповнить рахунки державного бюджету. Якщо отримана бюджетом сума буде чималою, це означатиме, що фінанси в країні обертаються недостатньо швидко. Та навіть у такому випадку ці кошти наповнять бюджет країни лише частково. Чому частково? Бо на поповнення іншої частки бюджету, на противагу амортизаційним грошовим відрахуванням, «працюватиме» ще один податок — податок з обороту. Щоразу при визначеному розмірі річного державного бюджету ці два податки «працюватимуть» між собою, як терези: якщо доля першого податку збільшується (коли гроші рухаються в економіці недостатньо жваво), збір податку з обороту має знизитися коштом певного «гальмування» виробництва і споживання. І навпаки: якщо перший складник бюджету зменшується коштом прискорення руху фінансів, другий складник обов’язково має збільшитися коштом зростання ВВП (внутрішнього валового продукту). У разі переважування умовних терезів у першому випадку економісти разом із фінансистами повинні терміново відкоригувати рух економіки країни так, щоб забезпечити їх зворотне переважування у протилежному напрямі. Точніше кажучи, стан цих терезів будь-якої миті буде маяком для визначення правильного напряму руху економіки і фінансів нової країни. А ми «на виході» отримаємо лише два податки. Решту бюджету мають доповнити митні і акцизні платежі (рентні ж платежі мають стати вагомою часткою окремого соціального бюджету. Про це читайте в наступній главі).

Тепер про нові принципи роботи фінансових інститутів.

Раніше, розповідаючи про кредитні спілки (каси взаємного фінансування) і їх об’єднання, я наголошував, що згідно з чинним законодавством такі фінансові структури мають бути безприбутковими. Тобто кредити, що вони видаватимуть членам кооперативів, будуть із нульовим відсотком. Це важливо саме тому, що, плануючи і структуруючи принципово нову фінансову систему кооперативної держави, ми у її фундамент закладаємо ті самі дві цеглинки, які відповідають ідеології, де сучасна економіка будується не на основі психології кредиту і позикового відсотка. Звуться вони нові гроші та безприбутковий принцип роботи сфери кредитування (інвестування).

Ще раз нагадаймо основні постулати антилихварської спрямованості нової фінансової системи. Отже, це відсутність спекулятивного фінансового ринку, повна відсутність позикових відсотків — кредитних і депозитних, життя людей і країни за спроможностями. Це боротьба за Людину з метою навчити її заробляти гроші суто власною творчою працею, подолати вірус безглуздого накопичення і занепадницьку психологію рантьє, перебороти намагання жити в борг. Щодня вести непримиренну боротьбу проти названих чинників, які можуть спричинити застійні процеси у фінансовій системі і в економіці нової країни загалом.

Природно виникає питання: якщо кредити «нульові», як виживатимуть інституції, обов’язок яких

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату