як олень до потоків водних. Злитися з цим Світлом, купатися в ньому, співати в цьому світлі, насолоджуватись в цьому світлі, жити в ньому, а не ховатися як жучки від нього. В тому сенс нашого зростання – щодень приходити на суд, на суд світла Христового! Людина судиться світлом Істини. Грішник замружує очі свої, щоб не бачити цього світла. Але Господь осміяним не буває, – буде Суд і для грішника в момент смерті фізичного тіла хоча б. Оцей момент переходу –
це й є той Страшний суд для кожної людини, і ніхто не втече від нього! Полишімо надію втекти від суду! Для праведника суд іде щодня. Звикання до світла іде щодня, і коли настає момент переходу (смерті нема – є перехід, скидання старої своєї “храмини”, скидання метеликом кокону) у невидимий духовний світ, щоб випробування світлом Христовим не було страшним. І тоді для нас цей Суд не страшний – це Судження не страшне, це Бачення не страшне, ця Благодать не страшна, а приємна. Для праведника при переході випробування світлом не є страшним, а благим, бо він привчив свої духовні очі до Божественного світла, і прагне до нього як споріднене прагне до спорідненого. Не так грішник – він нагадує дух (грішник в розумінні не абсолютної чистоти і безгрішності, а в розумінні людини яка іде шляхом гріха. Грішник від праведника відрізняється напрямком ходи. Дорога з Єрихона в Єрусалим – це дорога праведника, людини яка шукає правду і йде дорогою цієї правди. Спотикається, падає, бо всі є грішні, бо у всіх закон плоті є. Але сім раз праведник впаде і Господь його підніме. Сім – це закон повноти, бо Господь говорив апостолу Петру, скільки раз прощати братові: “Не скажу тобі до семи, а до сімдесяти раз по сім”, тобто постійно. Якщо Він так вчить Петра – ви думаєте Він Сам не виконує цей закон? Виконує! Він прощає, Він бажає прощати, Він чекає нас поки ми навернемося. Праведник – той, хто йде, падає, піднімається, кається і в прощені йде далі, зростає і спішить з терпеливістю до боротьби, що попереду, забуваючи про те, що позаду, залишаючи ці “перепиляні дрова”. Роблячи, безумовно, висновки і очищуючись. А грішник – це той, хто йде в зворотному напрямку, до темряви), душу, людину яка все життя прожила в темниці. А коли розвалилася ця темниця – то сонце боляче вдаряє його по очах, і хочеться сховатися знову в темряву, в пекло.
Споріднене до спорідненого – от воно як потрапляє душа в пекло! І ніхто там вилками в казани його не запихає, сам полізе як той жук від сонця ховаючись. Народження в світ невидимий, вихід “дитини” (тобто душі) з “утроби матері”, з тіла... Вихід метелика з кокона і є нове життя, і є оживлення, і є воскресіння.
Смерті нема! Є воскресіння! Воскресіння – це нове життя, це життя поза фізичним тілом, життя в новому тілі, хоча насправді все нове це добре забуте старе. Адже тіло душі, оболонка душі, за Феофаном Затворником тіло тонке, ефірне,
формується всередині фізичного тіла! І душа, тобто дух з душею, дух в одязі душі – в тілі – виходить з біологічного тіла вже в повному, новому, ангельському вигляді!
Перехід в це нове життя і називається буквально воскресінням! А воскресіння це подвійне: для одних – це воскресіння життя, для других – це є воскресіння осуду. Для тих, хто звик жити в світлі Христовім, що просвічує всіх, хто бажає відкрити очі і бачити його, – це воскресіння життя. А для тих, хто звик до темряви бездуховності, до гордині, – це воскресіння суду. І
неможливість витримати це світло і є неможливістю оправдатися на Суді. І от наше завдання: тут перебуваючи те світло побачити (а тлумачачи Святе Письмо по духу ми дивимося на Світло. І погодьтеся, не так легко до цього Світла звикнути одразу, і хочеться заховатися в темряву букви, до звичних речей). А по світлі Слова дається Світло віри, тому що віра – здійснення Слова; а по вірі дається і Благодать. Слово – Віра – Благодать. І наше завдання не тільки чути Слово і тут досліджувати Святе Письмо по духу, розуміючи для себе, але цей Світильник запалити для всіх оточуючих, хто спілкується з нами! Господь говорить: “Не запалюють світло для того, щоб поставити його під посудину. Але ставлять на свічник, щоб світило воно всім в домі”. Амінь.
Лекція № 22
Тема про воскресіння і світ ангельський була маленьким відступом від дослідження Євангелія від Матвія. Але зараз ми знову повертаємося до цього дослідження, і починаємо з п’ятого розділу.
Ми з вами торкнулися речей містичних, таємних, закритих для людського фізичного ока речей. Ми торкнулися життя душі позагробового. Сьогодні брат Віктор знову торкнувся цієї теми, а я тільки хотів додати декілька слів до його виступу, тому що деякі елементи ортодоксального вчення тут були присутні. І деякі байки, про які сказав апостол Павло в посланні до Тимофія, тут виявились.
По-перше, про безсмертя Адама. Коли ми читаємо в Святому Письмі про те, що Адам був створений безсмертним, то це не означає, що він був кощієм безсмертним. Це не означає, що він по тілу був безсмертний, що плоть його була безсмертна, тому що: “Плоть і кров Царства Божого не вспадкують…” Фізичне (біологічне) тіло – воно створене з елементів землі, воно є білковим, а білок розпадається скільки б енергії в нього не вливали. Друге питання, що людина, яка живе в гармонії з Богом, освячується і тілесно. І безумовно, як ми читаємо в книзі пророка Ісаї про відновлення райського стану людства, про відновлення Едему духовного, що “столітній помиратиме як юнак”. Безумовно, мова йде і про хвороби, про немічність плоті. Вона поступається місцем силі, поступається місцем зміцненню здоров’я, але це не означає, що плоть біологічна була або буде безсмертною. “Порох ти людино, і в порох вернешся”. Нема сенсу метелику носити за собою кокон, який віджив своє і повинен розкластися на складові, хімічні елементи. Коли ми читаємо про безсмертя Адама і про те, що Адам їв плоди з дерева життя, то це не означає, що Адам харчувався плодами якогось фруктового дерева, або плодами якогось зачарованого дерева. Мова іде про древо духовне, про Закон Божий, волю Божу, слово Боже, закон світобудови. Це древо духовне воно – є древом Богоєднання. Сьогодні на проповіді під час літургії я дещо торкнувся цього
