Чому спасає лише віра чинна любов’ю? Чому скарбом є життя лише Христа ради? Тому що, хто живе морально, за Законом Божим, за законом любові, згідно з Божественним началом заради самого цього Божественного начала, заради любові Христа ради (бо Христос є втілення любові), – той духовний. Хто ж веде моральне життя заради людської думки, про людське око (нема наглядача – то можна й вкрасти. Не бачать люди – не зроблю і милості таємно), лицемірно, як фарисей, – той ведеться плоттю, а отже є тілесний. “А думка тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові, та й не може. Страшно впасти в руки Бога живого”, – говорить апостол. Ми бачимо тут життя, добродійства Христа ради, і себе ради. Перше спасає, друге губить. От шлях спасіння. Слово – втілення Слова – Благодать, і немає іншого шляху. І допоки ми не будемо мати віру що чинна любов’ю, Христа ради (не про людське око), – ми не ввійдемо в спасіння, ми жодного скарбу не покладемо собі на Небі. Пам’ятаймо про це! Бо ми можемо все життя вести про людське око моральний спосіб життя: давати милостиню, відвідувати церкву, вивчати слово Боже, виховувати дітей на моральних принципах, не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, – і потрапити в пекло після відходу з цього фізичного світу. І тільки з однієї причини: тому що не знайдеться скарбу на Небі, бо нічого не робили Христа ради, а все робили про людське око. Все робили люблячи себе і світ, а не Бога і ближнього. Істинним, нетлінним скарбом є лише плоди милосердя і богопізнання Христа ради. Тільки коли ми робимо справи милосердя щоб ніхто не знав, а знав один Господь. І не розповідаймо про це нікому, як і казав Господь, щоб права рука не знала що робить ліва, – от тільки тоді ми складаємо скарб на Небі. І кожен з нас має цей досвід. Як приємно зробити добру справу і нікому не сказати, і відчувати, що я маю скарб, і в мене у серці розчулення що я це зробив щось Христа ради, заради любові, заради самої Істини. Тільки тоді, коли ми так живемо, коли ми ідемо во ім’я любові, во ім’я Господнє, – ми й маємо благословення Господнє. “Благословен, хто йде в Ім’я Господнє”… Іти – це жити. Благословен, хто живе во ім’я Господнє! Хто визнає Божественне начало, тобто любов, і водиться нею в своєму житті. Він то і є членом церкви Божої, незалежно від свого віросповідання номінального.
Після смерті фізичного тіла людина не відразу стає ангелом (мова йде про праведника). Вона спочатку є духом в тонкому, ефірному тілі душі. Але потрапивши в Небо, в спільноту ангельську, вона швидко сприймає всю мудрість ангельську, і таким чином сама стає ангелом – вісником цієї мудрості. Розуміння і мудрість утворюють ангела. А до цього моменту дух знаходиться в стані осягання мудрості. Тривалість цього моменту залежить від рівня, на якому стався перехід душі, – від рівня праведності. Отож, поспішаймо, біжимо з терпеливістю до боротьби, яка попереду, забуваючи про те, що позаду. Швидше зростаймо в праведності, хай древо життя підіймає віття до неба, хай розгортаються зелені бруньки віри в наших серцях, – віри, що чинна любов’ю, віри Христа ради. І хай швидше з’являються плоди – миру, спокою, радості духовної в нашому житті, бо вони дають нам життя вічне. Амінь.
Сьогодні ми закінчуємо працю над моїм щоденником. Я його знов закриваю і не знаю, коли я його відкрию для вас…
А зараз ми повертаємося до Євангелія від Матвія. Розпочнемо з моменту, де ми припинили дослідження. Ми закінчили четвертий розділ. Отже, Євангеліє від Матвія, п’ятий розділ з першого вірша:
“І побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
«Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали пророків, що були перед вами”.
Я навмисне не прочитав “…й пророків…”, бо воно додане перекладачем нібито для кращого розуміння змісту. “І побачивши натовп, Він вийшов на гору…” На яку гору вийшов Господь? Це Нагірна проповідь, і мова тут про висоти духа. На цю гору виходить Господь, з цієї гори, з цієї висоти, з висоти розуміння, бачення, тільки і можна навчати. Тільки і маємо право ми навчати з цієї висоти, бо Він – Христос, а ми – християни. Це нам Він казав: “Отож ідіть, і навчайте всі народи, хрестячи їх во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Навчаючи їх всьому тому, що Я вам заповів”. Він
