Воскресіння. Світ ангельський. Курс лекцій

тілі яке може проходити через двері, як і ввійшов Він до учнів, але в тілі, яке насправді є тілом, не духом безплотним, але тілом. Так і сказав Господь, що: Подивіться на Мене. Дух костей не має, тіла не має Я ж маю! Безумовно, ми повинні воскреснути уже в тілі: в тілі духовному, в тілі ангельському, але в тілі! І це тіло насправді зараз існує в нас – це тіло є тонка оболонка душі, його можна назвати ефірним тілом, тонким тілом, як це зробив святитель Феофан. Але це є тіло, дух має тіло! Ця ідея Господня, яка є в нас, а ми всі є частинкою Божества, частинкою Духа безплотного, що є Господь – абсолютного Духа, чистого Духа. Ми маємо тіло, яке можна назвати душею. Душа власне – це і є наше тіло. “Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають (не “не воскреснуть” колись, але “не воскресають” уже тепер! – О.В.) померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, – ви в своїх ще гріхах, тоді й загинули й ті, що в Христі упокоїлись!” Чому загинули? А тепер по духу давайте розглянемо. Тому що вони повинні воскреснути в нас! Якщо ми не воскреснемо, а воскреснути потрібно спочатку духовно, – то не воскресли, загинули в нас і спочилі праведники! Тому що на початку духовне, а потім тілесне. Так угодно для Господа, хоча насправді ми все перекручуємо і в нас виходить навпаки: спочатку тілесне, а потім духовне. Перший повинен був народитись Яків – ні, народжується Ісав. Перший мав бути Авель – смиренний, а народився Каїн – земний. Перший мав бути Ісак, а не Ізмаїл, – ні, народжує Агар Ізмаїла, а потім Сарра Ісака. Перший повинен був бути Зерах, а не Фарес, але все навпаки. Так от, для Господа перворідне – це є духовне. І спочатку Церква повинна воскреснути духовно, тоді тільки ми побачимо Христа і фізично! Тільки фізично – не в плані грубого фізичного тіла; тілесно – тільки тілом прославленим, очима духовними. Тільки тілом прославленим, духовним, а не фізичним, грубо матеріальним.

“Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!” Який гарний вірш! Що значить надіятись на Христа тільки в цьому житті? Дуже багато прошарків тут, безумовно, як і все Святе Письмо – багатовимірне, – кожен вірш має дуже багато рівнів розуміння в міру того, хто як може вмістити. Ну от, давайте розглянемо буквальне тлумачення. Якщо я надіюсь на Христа тільки в цьому житті... Я приходжу до віри, приходжу до Христа тільки тому, що хочу добре жити в цьому житті, – от що це означає! Дуже часто приходять так люди в протестантизм, в церкву. Яскравий приклад, коли кажуть: пішла до католиків, бо там добре, і гуманітарну допомогу дають… Я нічого не маю проти католиків. Так само як би в православ’ї ця інституція милосердя була б напрацьована і налагоджена, то пішла б в православ'я, бо “мені хочеться жити добре”. Людина хоче втекти від проблем світу – і втікає до Христа, втікає в громаду де її розуміють, де її вислухають, де допоможуть. Ти надієшся на Христа тільки в цьому житті? Це вже добре! Але цього недостатньо: Нещасний я, – говорить Павло, – якщо я приходжу до Христа тільки заради цього життя. Тільки для того, щоб в цьому житті мені було добре. Я бачу, от як віруючі живуть! Вони будують будинки, вони мають автомобілі, вони забезпечені, вони мають міцні сім'ї і т.д. Це чудово! Слава Богу! Працює Господь! Я йду сюди заради того, щоб мені в цьому житті було добре. Слава Богу! Це вихід із світу, але це тільки початок, це ще тільки срібло, не золото. Срібло дочасне, – а золото вічне. Ми повинні розуміти, що ми приходимо до віри, щоб стати на шлях який веде у вічність. Чудово, що ми маємо благословення і в цьому житті матеріальному. І це обов'язково повинно так бути, бо Господь прийшов для того, щоб ми мали життя, і з подостатком щоб мали. Ми розглядали ці вірші коли вивчали тему “Здобуття Духа Святого”, і працювали над молитвою, яка допомагає позбутися проблем нашого життя. А одна з проблем – це є злидні. Розглядаючи це питання ми багато віршів торкались, які підтверджують, що Господь не хоче, щоб ми були голі, босі, голодні, не мали чим заплатити за квартиру, не мали домівки і не мали за що вивчити своїх дітей. Цього Господь не хоче, бо Він хоче того, що хочемо й ми своїм дітям, – а ми хочемо, щоб вони були ситі і зодягнуті, щоб вони жили достойно. То тим більше цього хоче Господь! Тільки Він хоче, щоб ми на перше місце поставили духовне, а все останнє нам додавалося, як і сказано: “Шукайте перш за все Царства Божого, все інше вам додасться”. Все інше обов'язково буде, бо, як говорить псалмоспівець Давид: “Я був молодий і зістарівся, але я не бачив праведного, щоб опущений був, і дітей його, щоб хліба просили”. Це є Господня програма, але якщо я приходжу до Христа тільки заради цього, – то я нещасний, бо попереду немає нічого. Уявіть собі людину, яка не вірить в життя вічне, не вірить в життя душі позагробове, не вірить у воскресіння, і прийшла до віри лише тому, що діє цей Закон. Бо вона бачить, що сусід був п'яниця, а прийшов до Христа, прийшов до віри, почав ходити в церкву, почав досліджувати Святе Письмо, – в нього змінилося життя. Змінилося життя в одного, другого, третього, – значить це не випадковість, а закономірність! Чудово, тоді і я хрещуся в цій воді, і я тоді ввійду в цей Йордан і в мене буде так само добре... Дійсно, і в тебе стає так само добре. Але якщо немає надії на життя вічне, немає віри в життя вічне, – то всеодно ти найнещасніший з усіх людей. Тому що все це земне – воно є минуще, тому що, приходить розуміння що в труни кишені нема, що все полишиш – і не відомо кому, і якщо немає вічності, то для чого це все? От і прийшов до віри, став