Ляльковий дім

говорити зі мною сьогодні.

Хельмер (йдучи за нею). У твоїй крові все ще кипить тарантела, як подивлюся. І тому ти ще чарівніша… Чуєш?.. Гості вже розходяться. (Стишеним голосом.) Норо… скоро в домі все затихне.

Нора. Сподіваюсь.

Хельмер. Чи не так, моя кохана? О, знаєш, коли я буваю з тобою у товаристві, — знаєш, чому я так мало розмовляю з тобою, тримаюсь від тебе якнайдалі, лише потай поглядаю на тебе?.. Знаєш чому? Тому що я уявляю собі, ніби ти моя таємна любов, ніби ми з тобою одружені потай і ніхто навіть не підозрює, що між нами щось є.

Нора. Так-так-так, адже я знаю, що всі твої думки про мене.

Хельмер. А коли ми збираємося йти і я накидаю шаль на твої ніжні, юні плечі… на цей дивний вигин шиї… Я уявляю собі, що ти моя юна наречена… то ми просто з-під вінця… що я вперше приведу тебе зараз у свій дім… вперше залишуся з тобою сам… один з тобою, моя юна, трепетна красо! Весь цей вечір у мене не було іншої думки, іншого бажання, крім тебе. Коли я побачив, як ти кружляєш і маниш у тарантелі… в мене кров закипіла… я не міг більше… Тому я й забрав тебе звідти так рано…

Нора. Іди, Торвальде… Залиш мене. Я не хочу.

Хельмер. Що це значить? Ти мене дратуєш, дитинко Норо?.. Не хочу?.. Чи я тобі не чоловік?..

Стук у вхідні двері.

Нора (здригаючись). Чуєш?

Хельмер (повертаючись). Хто там?

Ранк (за дверима). Це я. Можна на хвилинку?

Хельмер (тихо, з досадою). І що йому тепер потрібно? (Голосно.) Зараз. (Іде — відмикає двері.) Це добре, що ти не пройшов повз нас.

Ранк. Я ніби почув твій голос, от і захотілося забігти до вас. (Окинувши кімнату швидким поглядом.) М-так, ці милі, знайомі місця. Гарно у вас тут, затишно, у вас обох.

Хельмер. Здається, тобі і нагорі було сьогодні гарно, затишно.

Ранк. Чудово. А чому б ні? Чому б не взяти від життя все, що воно дає? В кожному разі — скільки можна і доки можна. Вино було прекрасне…

Хельмер. Особливо шампанське!..

Ранк. І ти помітив? Просто не віриться, скільки я міг влити в себе.

Нора. Торвальд також випив сьогодні багато шампанського.

Ранк. Справді?

Нора. Так, а після цього він завжди в чудовому настрої.

Ранк. Ну й що ж, чому б і не випити разок увечері, після проведеного з користю дня?

Хельмер. Проведеного з користю? Цим я, на жаль, не можу похвалитись.

Ранк (плескаючи його по плечу). А я ось можу!

Нора. Докторе Ранк, ви, певно, робили сьогодні якесь наукове дослідження?

Ранк. Саме так.

Хельмер. Те-те-те! Маленька Нора говорить про наукові дослідження?

Нора. І можна привітати — з успіхом?

Ранк. М-так, можете.

Нора. Отже, домоглися хорошого результату?

Ранк. Найкращого, і для лікаря, і для пацієнта — упевненості.

Нора (швидко, допитливо). Упевненості?

Ранк. Цілковита впевненість. Ну, і як не випити після цього?

Нора. Так, ви правильно зробили, докторе.

Хельмер. І я те саме скажу. Тільки б тобі не довелося розраховуватись за це завтра.

Ранк. Ну, в цьому житті даремно нічого не дається!

Нора. Докторе Ранк, ви, мабуть, охочий до маскарадів?

Ранк. Так, якщо багато забавних масок…

Нора. Слухайте ж, як нам з вами вбратися наступного разу?

Хельмер. Ах ти, вітрогонка! Ти вже думаєш про наступний раз?

Ранк. Нам з вами? Зараз скажу. Вам — пестункою щастя…

Хельмер. А ти придумай вбрання, яке б ясно виразило цю думку.

Ранк. Хай твоя дружина з'явиться такою, якою завжди і в усьому буває…

Хельмер. Оце влучно сказано. Ну, а ти придумав, як ти з'явишся?

Ранк. Так, друже мій, це в мене вирішено.

Хельмер. Ну?

Ранк. На наступному маскараді я з'явлюся невидимкою…

Хельмер. Оце так вигадка!

Ранк. Є така велика чорна шапка, — чи ти не чув про шапку-невидимку? Варто надіти її — і людини наче й не було…

Хельмер (приховуючи посмішку). Так, це так.

Ранк. Але я зовсім забув, для чого, власне, зайшов. Хельмере, дай-но мені сигару з гаванських, найтемнішу.

Хельмер. З великою охотою. (Пропонує портсигар.)

Ранк (бере одну і зрізує кінчика). Дякую.

Нора (запалюючи сірника). А мені дозвольте запропонувати вам вогнику.

Ранк. Дякую вам. (Вона тримає перед ним сірника, і він запалює.) І прощавайте!

Хельмер. Прощавай, прощавай, друже!

Нора. Спокійного сну, докторе Ранк.

Ранк. Дякую за побажання.

Нора. Побажайте мені того ж самого.

Ранк. Вам? Ну, якщо ви хочете — спокійного сну. І дякую за вогник. (Киває їм обом і виходить.)

Хельмер (напівголосно). Добре підпив.

Нора (неуважно). Мабуть, що так.

Хельмер виймає з кишені ключі і йде до передпокою.

Торвальде… Навіщо ти?

Хельмер. Треба спорожнити скриньку. Вона вже повна місця не вистачить для вранішніх газет.

Нора. Ти хочеш працювати вночі?

Хельмер. Ти знаєш, що не хочу… — Що це? Тут порався із замком!

Нора. Із замком?

Хельмер. Так, звичайно. Що ж це там застряло? І можна припустити, щоб… Служниця… Тут зламана шпилька Норо, твоя шпилька!

Нора (швидко). О, то це, мабуть, діти…

Хельмер. Ну, їх треба відучити від цього. Гм!.. Гм!.. Ну, відчинив-таки.