виламаємо.
Двері-то трухлявенькі.
Не треба мені погрожувати! – голос ставав дедалі голоснішим.
Чорний Ворон вирішив піти іншим методом: просунути попід дверима купюру.
Ха! – саркастично й несмішливо глузував голос. – І де я тут у лісі глухому витрачу ці гроші? Може, зайцю подарую?
Роби що хочеш.
Вони мені не потрібні. Забирай!
Хлопець забрав купюру назад.
А тепер і ви забирайтеся звідси!
Але нам конче потрібно з вами поговорити, – просила Христина, помітно фальшивлячи.
І чому це я потрібен вам вірити? Де впевненість в тому, що ви прийшли не по мою душу? Так знайте: я віддам її тільки Богу!
Якого чорта нам здалась твоя жалюгідна туша?! – Чорний Ворон почав помалу переходити на грубощі.
Не кричіть на мене! Тим паче, що це не додає вам довіри.
Хлопець зітхнув і потягнувся за цигарками. Коли підносив запальничку до сигарети, раптом зупинився.
Слухай, Секосе, а ти куриш?
Це провокація?
Це питання.
Ну курю. Час від часу. І що?
Рідко?
Менше, ніж хотілось би.
Так значить, ти не встоїш перед спокусою затягнутись пару раз?
Ти до чого хилиш?
Клацнула запальничка.
Тримай.
Сигаретний дим прокрався крізь щілини, залоскотав носові волосинки, зігрів горлянку приємним теплом, розчинився серед бронхів...
Двері трішечки привідкрились, настільки трішечки, що у той проміжок могла пролізти тільки цигарка. Чорний Ворон протягнув туди сигарету й не встиг зчутись, як вона зникла між його пальцями.
З хвилину мовчання.
Ну як? – попитав він.
Ка-а-а-а-й-й-фФФ...
Експеримент вдався.
Чорт з вами!
Двері прочинились дужче і вони змогли зайти.
В цьому будинку було всього лише дві кімнати, зате величезні. Одна була майже повністю заставлена книжками і тільки одна стіна була скляною зі такими ж дверима – таким чином можна легко потрапити відразу в сад (якщо ті пагорбки з хрестами можна так назвати). Посередині – широкий дерев’яний стіл з двома кріслами (цікаво, чому з двома?). Кілька стільців по кутках. Драбина, звісно, що дотягуватись до верхніх стелажів книжок. Камін для медитативних вечорів. Біля каміну пуховий килимок (на жаль, іншого не знайшлось). Настільна лампа, кілька цікавих ваз (чиста підробка), кілька дрібничок, канделябр (проводки тут немає), ну і, власне, все. Хоч і так вже непогано.
Другої кімнати вони не бачили.
Секос сів за стіл і там мовчки насолоджувався курінням. Це був не показний чоловік середнього зросту, з надмірною вагою, залисинами, в мішкуватому побляклому одязі темних відтінків та у маленьких круглих окулярах з тонкою оправою. На вигляд йому було близько п’ятдесяти.
Ви сідайте-сідайте – запропонував Секос. – Не люблю, коли отак стовбичать у дверях.
Чорний Ворон принципово дозволив Христині сісти в крісло. Собі ж підставив стілець, сів в нього, склавши руки на спинку.
Можна подумати, сюди навідується стільки людей, що вже почали з’являтися деякі претензії.
Чесно кажучи, буває. Я втік сюди, щоб ніхто мені не заважав, а вийшло навпаки – у всіх раптом з’явились термінові питання по моїй частині. От тепер преться сюди всяка сволота! При таких обставинах починаєш думати про самогубство.
Сподіваюсь, не скоро?
Ну, раз ви вже тут, то ладно, потерплю, – висмоктавши з сигарети останні соки, Секос погасив бичок об край столу. – Чого бажаєте?
Нас цікавить подорожі між світами.
Ого! М-да-а, таких пропозицій ще не поступало... Навіть не знаю з чого почати.
Почніть з початку.
А краще з кінця.
Почну з головного: навіщо вам це?
Комусь конче потрібно додому...
Судячи по тому, з яким тоном та відчайдушністю Чорний Ворон промовив ці слова, Секос відразу зрозумів, що він мав на увазі Христину.
Ви серйозно?
Секос навіть привстав зі свого крісла, щоб краще роздивитися дівчину.
Ну, і як там?
Нормально.
А конкретніше?
У кожного в будинку є свій власний чубатий бігунець, на вулицях на кожному кроці стоять унітази, а уряд цілодобово веде за нами нагляд з камер на каструлях.
Хм, я собі уявляв це трохи інакше... Та й біс з ним! – Секос знову сів у крісло, задумався. – Перше, що спадає на думку, так це є одне вже містичне й загадкове дзеркало...
Ні, це ми вже проходили. Давай щось інше.
Інше... інше... Нє, ну правда, це найдієвіший спосіб зазирнути за завісу... Знаєте, є ж така матерія, чимось схожа на сітку проти комарів, що розділяє світи. З виду наче тонка, проте дуже міцна.. Дзеркало ідеально її розрізає, роблячи прохід... Чесно, за допомогою дзеркала буде надійніше. А то бувало так, що люди буквально губилися в цьому проході, так і не дійшовши до виходу.
Це ви до чого?
Про те, що, можливо, і вдасться повернутись, проте не факт, що туди, звідки прийшли... Це якщо звернутися до альтернативних методів. Просто те дзеркало спеціально створене для цього, тому, виражатимусь зрозуміліше, телепортація пройде без пригод і негативних наслідків. В іншому разі є ризик заплутатись у темній матерії.
Христина глянула на Чорного Ворона, щоб той допоміг їй, підтримав, заспокоїв... Проте він тупо втупився в одну точку й не зміг відповісти поглядом. Від цього вона відчула себе геть самотньою...
...Та я спробую знайти щось підходяще. Можете приїхати завтра вранці, а ще краще пообідні.
І яка ціна?
Я вже казав, що не приймаю грошей.
І все ж, що ти за це хочеш?
Секос покрутив між пальцями бичок (попільнички у нього не було), про себе порахувавши до десяти.
Пачку сигарет, – він підняв бичок угору. – Таких же.
Чорний Ворон потягнувся рукою до цигарок і кинув їх йому на стіл.
Я небагато викурив. Можеш користуватись.
Секос сховав пачку до шухляди.
Що ж, побачимось завтра.
