483] Мужа з очей, і його в розмаїтій рядів мішанині484] Голосно кличе. І скільки на ворога оком не кидав485] І перейнять на бігу не старався він коні крилаті,486] Стільки ж і повіз вертала Ютурна. І що тут робити?487] Лютість у серці даремно у нього кипить, і безладно488] Журні думки в’ялять йому мозок. Мессап легконогий,489] Випадком мавши в лівиці два списи, залізом окуті,490] Раптом націливсь одним з них і в нього упевнено кинув.491] Втримавсь Еней і, прикрившись щитом, схиливсь на коліно.492] Спис, проте, в леті вершечок шолома відбив і відкраяв493] Гребінь у воїна. Гнівом він зразу скипів, як угледів494] Підступ довкола й побачив, що Турнові коні тікають495] Із колісницею, й щиро взивав він до свідків, що згоду496] Зламано, — і до Юпітера, й до вівтарів він звертався.497] Врешті, до бою рушає в середину саму, — й сприяє498] Марс йому в цім, — і страшну, без розбору, тоді різанину499] Чинить і гніву своєму вже віжки цілком попускає.500] Хто ж із богів ті страхіття мені оспіває, й жахливе501] Кровопролиття, й загибель героїв по цілому полю,502] Що заподіяв то Турн її сам, то володар троянський?503] Але невже побажав ти, Юпітере, щоб між собою504] Бились народи, що в вічному мирі їм жить подобало?505] Довго не гаючись, з розмаху зразу ж рутула Сукрона —506] Перший цей бій був, що тевкрам дозволив устояти в полі, —507] Вдарив Еней поміж ребра, де смерть досягає найшвидше,508] Й немилосердний свій меч заганяє в самісінькі груди.509] Турн же Аміка скидає з коня, й, підійшовши, вбиває510] Списом, а брата Діора мечем, і обом відтинає511] Голови, й, кров’ю омиті, чіпляє обидві на повіз.512] Той убиває Талона, й Таная, й героя Цетега,513] Трьох їх кладе він в одному бою, ще й сумного Оніта, —514] Це Ехіонів нащадок, а мати його — Перідія.515] Цей убиває лікійських братів із землі Аполлона516] І юнака, що даремно ненавидів війни, Менета,517] Родом з Аркадії, а ремеслом було в нього рибальство518] Над узбережжями рибної Лерни. Була там у нього519] Вбога хатина, не знав він, сердешний, високих порогів,520] Батько на найманім полі орав. Мов пожар, що огорне521] Висохлий ліс з двох боків, і тріщить в нім галуззя лаврове,522] Чи як в стремлінні швидкому з гірських верховин у долину523] З клекотом спінені ріки біжать і на власній дорозі524] Нищать усе і руйнують, — так само, з не меншим розгоном525] Турн і Еней розгулялись у бої. І гнівом палає526] В кожного серце, аж рве йому груди, що зроду не знають,527] Як то подоланим бути, й тепер, що є сили, на рани528] Рвуться. Муррана, що рід від царів латинських виводив,529] З діда і прадіда кожне в тім роді ім’я було царське,530] З повозу вбив сам Еней, великий пославши на нього531] Скелі відламок, і сторчголов кинув його він на землю.532] Той під ярмо і під упряж упав, і по ньому проїхав533] Повіз, і в бігу копитами коні його потоптали,534] З пам’яті те упустивши, що він їх хазяїн. А Гілла,535] Що безугавно гасав і бундючно хваливсь, перестрінув536] Турн і списа у скроні встромив йому, золотом криті, —537] Вгруз він у мозок йому крізь шолом. І тебе, наймужніший538] З греків Кретею, правиця твоя не спасла перед Турном.539] Не захистили й Купенка боги[450], як Еней появився.540] Груди свої він під спис, окутий залізом, підставив, —541] Й щит не поміг йому мідний, сердезі. Еоле, й тебе ж бо542] Бачило поле Лаврента, як падав в бою ти й далеко543] Землю прикрив своїм трупом; ти впав, хоч полки арголійські544] Не подолали тебе, і навіть Ахілл не звитяжив,545] Той, що Пріамове царство розбив. Тут чекала на тебе546] Смерть; там, у Лірні під їдою, дім твій стоїть величавий,547] А в лаврентійській країні могила. Врешті, війська всі548] Стрілися тут у бою, як дарданські, так і латинські.549] Тут і Мнестей, і завзятий Серест, і Мессап був, приборкач550] Коней, і мужній Азілас, й етруські фаланги, були тут551] І аркадійські Евандра полки. І на що кому сила552] Лиш дозволяє, так бореться кожний герой сам за себе;553] Тут ні перерви нема, ні спочинку, кипить бій великий.554] Тут саме мати-красуня Енеєві думку послала,555] Зараз щоб якнайскоріше до мурів ішов і на місто556] Військо своє скерував і заколот вніс між латинян557] Нападом бистрим. І от між рядами він Турна шукає,558] Водить очима наоколо й бачить, що місто спокійне559] І не зачеплене боєм. І задум ще більшої битви560] Перед очима його виринає: Мнестея, й Сергеста561] Кличе до себе, й Сереста хороброго, трьох полководців,562] З ними виходить на горб, а за ними підходить і решта563] Воїнів-тевкрів, але ні списів, ні щитів, хоч як тісно,564] Не відкладають. І тут на високім горбі поміж ними565] Мовить Еней: «Негайно виконуйте те, що скажу я.566] З нами Юпітер сьогодні. Ніхто не наважся баритись567] В цьому для всіх несподіванім ділі. Я місто сьогодні568] Знищу, причину війни, саме серце держави Латина569] З димом пущу, із землею зрівняю високі будівлі,570] Як не захочуть підданцями бути й, покорені, завжди571] Бути слухняними. Маю чекати я, поки захоче572] Турн воювати із нами й, побитий, знов бій починати?573] Тут, громадяни, війни проклятущої корінь і доля.
