виправдання. Троянці готуються до відплиття. Дідона робить останню спробу затримати Енея. Вона передчуває свою смерть і готується до неї. Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що їх флот відпливає, Дідона проклинає Енея і в розпачі вмирає.
1] Пристрасть кохання поранила тяжко царицю, вже здавна 2] Рана ця в серці її палає вогнем невидимим. 3] З пам’яті в неї не сходить велика хоробрість героя 4] Й роду висока достойність; у серці відбивсь його образ, 5] Закарбувались слова, і нудьга не дає відпочинку. 6] З Фебовим світлом[109] рання зоря уже світ оглядала, 7] Вогкість і темінь змітаючи з неба, а хвора душею 8] Мовила так до сестри, що горю її співчувала: 9] «Що за сни мене, Анно, сестрице, безрадну турбують? 10] Гість небувалий, який завітав тепер в нашу домівку, 11] Що за велична постава у нього, відвага, хоробрість? 12] Вірю я й не помиляюсь, богів це, напевно, нащадок. 13] Тож боягузливість підлі виказує душі. Гей, скільки 14] Доля ним кидала, мовив він, скільки ж бо воєн провадив. 15] Серцю якби не сказала я твердо й рішуче, що більше 16] Не одружуся ніколи (як з першим коханням у мене 17] Не пощастило й скінчилося смертю), якби осоружні 18] Ложе подружнє й весілля мені не були, то спокусі, 19] Може б, я цій піддалась. Ох, Анно, тобі признаюся, 20] Що, як утратила я чоловіка, сердегу Сіхея, 21] З днини тієї, як злочином брата[110] сплямилися кров’ю 22] Наші пенати, — єдиний лиш він почуття в мені зрушив, 23] Серце хитке прихилив. Що старе спалахнуло кохання, 24] Я відчуваю. Та хай підо мною розступиться краще 25] Вглиб ця земля, нехай батько могутній до тіней Еребу 26] Громом небесним пошле мене в темінь бездонну, ніж мала б, 27] Сороме, втратить тебе і закони твої потоптати. 28] Той, що з’єднався зі мною у першім коханні, в могилі, — 29] Хай там пильнує його, на вічні віки зберігає», — 30] Так вона мовить і шати зливає рясними сльозами. 31] Анна на це: «Ти, над сонце миліша мені, чи ти хочеш 32] В смутку самотня літа молоді змарнувать, не зазнавши 33] Ані потіхи з дітей дорогих, ні розкошів кохання? 34] Думаєш, дбає небіжчиків прах чи їх душі про все це? 35] Ще-бо в жалобі твоїй із лівійців ніхто чи з тірійців 36] Не прихилив твого серця; відкинутий Ярб і багато 37] Ірладців, що їх на звитяги багаті ще Африки землі 38] Правлять; ти хочеш змагатись з коханням, для серця жаданим? 39] Ніби тобі невідомо, на землях чиїх ти осіла? 40] І ут ось гетулів міста, нездоланного в війнах народу; 41] Далі нуміди на конях негнузданих, нехлібосольна 42] Сірта, й безводна країна, і плем’я баркеїв шалене. 43] Нащо спогадувать війни, що з Тіру грозять, і погрози 44] Рідного брата? 45] То провидіння божисте, здається мені, і Юнони 46] Ласка вітрами ці судна ілійські сюди ось пригнали. 47] Сестро, подумай, які будуть славні і місто, й держава 48] За допомогою мужа такого? Якими ділами 49] Слава пунійців при збройній помочі тевкрів засяє! 50] Божої ласки проси, і, жертву благальну принісши, 51] Гостям годи, і придумуй причини якісь зволікання, — 52] Море, мовляв, ще не втихло, ще дощ Оріон посилає, 53] Ще не зрихтовані судна, й погода іще не підхожа». 54] Цими словами запалює серце жагучим коханням, 55] В душу надію вливає, із серця жене несміливість. 56] Зразу ж до храмів ідуть вони й жертвами миру благають; 57] В жертву овечок приносять добірних, за звичаєм предків, 58] Закононосній Церері[111], і Фебові, й батьку Ліею, 59] Передусім же Юноні, святій опікунці подружжя. 60] Чашу сама бере в руки красуня Дідона й корові 61] Білій зливає між роги чи перед богами проходить 62] При вівтарях переповнених, жертвами свято шанує, 63] В груди відкриті тваринам живим ще вона заглядає 64] Пристрасно, в них-бо шукає поради. Пустії пророцтва! 65] Що допоможуть ті жертви і храми у шалі кохання? 66] Вогник незримий утробу з’їдає, і рана невидна 67] В неї під серцем ятриться; нещасна Дідона палає 68] Жаром кохання, у шалі ганяє по цілому місту. 69] Наче та лань необачна, котору поцілив стрілою 70] В крітському лісі пастух, що стрілами сипле навколо, 71] Й зовсім не дбає про те, куди з них яка полетіла. 72] Лань же чимдуж утікає лісами в діктейські ізвори, 73] В боці ж у неї стримить увесь час та стріла смертоносна. 74] От із собою Енея вона скрізь по городу водить, 75] Місто усе і сідонські багатства показує, хоче 76] Щось пояснити, та рве на півслові. А день звечоріє — 77] Знову ті самі бенкети справляє і слухати прагне 
