Енеїда

753] Тут же до гурту запрошує він, у юрму гомінливу,
754] І на узгір’я виходить, щоб звідти пильніше оглянуть
755] Всіх було можна у довгій черзі і з лиця їх пізнати.

756] «Ну, а тепер розповім я тобі про дардан покоління,
757] Що то за слава чекає його і які це потомки
758] Із італійського племені, з душ тих преславних, що з нашим
759] Іменем прийдуть на світ; я розкрию тобі твою долю.

760] Бач, он юнак той, що сперся на спис не окутий, — до світла
761] Ближче він став випадково, — із темряви перший на світ цей
762] Вийде він, із італійською кров’ю змішавшись, — це буде
763] Сільвій, альбанське ім’я, твій останній потомок, якого
764] В лісі тобі, вже старому, Лавінія-жінка породить[211].
765] Стане царем він колись і наступних царів буде предком,
766] Звідси і над Альба-Лонгою рід наш держатиме владу.
767] Гой за ним другий це — Прока, троянського племені слава.
768] И Капій, за ним Нумітор, і той, що ім’я тобі верне,
769] Сільвій Еней, як побожністю, так і воєнним завзяттям
770] Славний, якщо керувать коли-небудь він Альбою стане.
771] Що це за молодь! Поглянь, скільки сили вона виявляє!
772] Кожному скроні вінчає дубовий вінок громадянський.
773] Ці, бач, Номент побудують, і Габії, й місто Фідену,
774] Ті Коллатінську твердиню й Помеції в горах поставлять;
775] Кріпость Інуя, і Болу, і Кору — колись оці назви
776] Славними будуть, а нині ці землі не мають імення.

777] Дідові до товариства ще Ромул, син Марса, увійде,
778] Мати Ілія його з ассаракської крові породить.
779] Бачиш ті китиці дві[212], що шолом прикрашають у нього?
780] Батько, як бога, його у свої вже відзнаки вбирає.
781] З благословення його розростеться, мій сину, славетний
782] Рим, що зрівняє свої володіння і дух свій з Олімпом.
783] Муром сім замків[213] він злучить в’єдино, потомством героїв
784] Благословенний, як Берекінтія-мати[214] — богиня,
785] Що у короні із веж крізь фрігійські міста свої їде,
786] Рада нащадкам богів, сто-бо внуків у неї в обіймах,
787] Всі вони справжні боги і усі проживають на небі.

788] Але поглянь-но очима сюди обома і на плем’я
789] Римлян своїх подивися: Цезар і рід весь Юлійський,
790] З’явиться тут він колись попід віссю великого неба.
791] Це той герой, про якого чував ти оракулів стільки,
792] Цезар то Август, син божества; золотую епоху
793] В Лації наново він установить, на землях, що перше
794] Царством Сатурна були, і до гарамантів та індів
795] Владу поширить, — земля та за межами наших сузір’їв,
796] Поза шляхами щорічними сонця. Атлант небоносний
797] Зорями вквітчану вісь там на плечах своїх обертає.
798] [215]Перед приходом його і тепер уже й царства каспійські,
799] Пройняті жахом віщань божественних, тремтять безустанно,
800] І меотійська земля. Скаламутились в страхові й гирла
801] [216]Семираменного Ніла. І навіть Алкеїв нащадок
802] Стільки країв не сходив, хоч прострелив він міднокопитну
803] Ланю і хоч втихомирив гаї Еріманту та луком
804] Лерну злякав, навіть Лібер, що тиграми їде з високих
805] Ніси верхів’їв в своїй перемозі, тримаючи віжки
806] Із винограду. Чи доблестю збільшувать сили не будем,
807] Чи, може, стримає страх нас у землю авзонську вступити?

808] [217]Хто ж це там далі в оливнім вінку, що святу несе утвар?
809] Я пізнаю по волоссю і по бороді сивуватій
810] Рима владику, що місто новітнє законами скріпить,
811] Присланий буде він з Кур невеликих, з убогого краю,
812] Владу велику обнять. Володітиме Тулл[218] після нього.
813] Він в батьківщині порушить дозвілля, покличе до зброї
814] Знову мужів, що засиділись дуже, й полки він розбудить,
815] Що від звитяг вже одвикли. За ним он іде надто гордий
816] Анк[219], що уже й відтепер він на ласку юрби дуже ласий.
817] Може, побачити хочеш тарквінських царів[220] або душу
818] Гордого месника Брута й повернені влади знамена?
819] Консула владу і грізні сокири[221] він перший одержить,
820] Знищить синів в обороні свободи прекрасної батько,
821] Тільки-но схочуть війну поновить. О, нещасний, хоч вчинок
822] Той і звеличать потомки! Тож більша любов до вітчизни
823] Й слави бажання безмежне. Поглянь ще на Деціїв, Друсів,
824] Ще й на Торквата поглянь, що погрожує вістрям сокири,
825] І на Камілла, який відвоює утрачені стяги.