перепливає його і повертається до своїх.
1] Поки це все десь далеко там діється, з неба послала 2] Донька Сатурна Юнона Іріду до смілого Турна. 3] Саме тоді він сидів у священній долині, у гаї 4] Батька Пілумна, як донька Тавманта, звернувшись до нього, 5] Так промовляє устами рожевими: «Турне, чи бачиш, 6] Те, чого жоден з богів на твої побажання не смів би 7] Навіть тобі обіцяти, сам час, у невпинному русі, 8] Це подає тобі. Слухай, Еней, залишивши свій город, 9] Все товариство і флот свій, пішов до оселі Евандра, 10] Володаря Палатіну. Мало того — до найдальших 11] Селищ корітських та зброїть лідійський загін[327] і ватаги, 12] Зібрані з сіл. То чого ще вагатись? Вже час готувати 13] Повози й коні. Покинь зволікання усяке й на табір 14] Вдар і розбий у сум’ятті». Так мовить і в небо злітає 15] Рівними крилами, й довгу дугу вона креслить у хмарах. 16] Зразу юнак упізнав її й, руки до неба піднявши 17] Вслід їй, зникаючій, поклик такий посилає: «Ірідо, 18] Неба окрасо, хто шле тебе нині на землю до мене 19] Летом крізь хмари? Звідкіль така ясність раптова? Я бачу, 20] Як посередині небо відкрилося, бачу, як зорі 21] Кружать круг обрію. Я підкоряюсь цим божим ознакам, 22] Чий би то голос до зброї не кликав мене». Так сказавши 23] І приступивши до хвиль, він черпає воду з поверхні 24] Й довго благає богів, до небес посилає обіти. 25] От виступає все військо в похід на відкритому полі; 26] Вершників повно, вишивані шати, все золотом сяє. 27] В перших загонах Мессап на чолі, а в останніх керують 28] Юні Тірріди, і Турн посередині, вождь, усе бачить, 29] Зброя в руках, головою він всіх перевищує. Наче 30] Ганг, коли сім його струменів разом зіллються в спокійне 31] Течій глибоких русло, або Ніл, як із нив він стікає 32] І завертає масні свої води у плесо широке. 33] Раптом у полі побачили здалеку тевкри велику 34] Хмару, що чорною млою клубилась, аж пітьма настала. 35] Перший Каїк із переднього насипу голосно крикнув: 36] «Гей, громадяни, яка це у чорнім тумані навала 37] Суне на нас! Мерщій же за зброю беріться залізну, 38] Влазьте на мури, бо ворог вже близько, агей!» Із великим 39] Гамором тевкри до кожної кинулись брами і швидко 40] Мури усі зайняли. Так звелів їм Еней на відході, 41] Найрозумніший керманич: коли б приключилась без нього 42] Злая пригода якась, щоб не сміли до бою рушати 43] В поле, ряди шикувати, нехай бережуть лише табір, 44] Валом хай мур забезпечать. Хоч честь їх манила й завзяття 45] Битись рукопаш, та згідно з наказом по баштах засіли, 46] Позачинявши всі брами, й на ворога збройно чекали. 47] Турн же помчався вперед, обганяючи лави неспішні, 48] Й вершників двадцять із ним прибули аж до самого міста. 49] Кінь-бо фракійський[328] під ним виграє, весь у яблуках білих, 50] На золотому шоломі багряний красується гребінь. 51] «Хлопці, — гукнув він, — хто перший зі мною на ворога гряне? 52] Ось вам!» — і списа свого, розмахнувшись, метнув[329] у повітря: 53] Знак це — до бою! — і гордо влетів він на поле. Цей заклик 54] Всі підхопили і з окликом грізним за ним подалися. 55] Дивно їм те, що збентежились тевкри і в поле не вийшли, 56] Зброю об зброю не вдарять з мужами, а табір боронять. 57] Занепокоєний, їздить довкола конем і шукає 58] Турн, чи не знайдеться доступ до міста якийсь непомітний. 59] Так, як під повну вівчарню десь крадеться вовк серед бурі 60] Й серед дощу під кошарою виє у північ глибоку, — 61] Під матерями мекечуть ягнята, а він, кровожерний, 62] Гнівом лютує на них, недосяжних, — дратує шалений 63] Голод його, бо горлянка без крові давно пересохла, — 64] Так от у люті й рутул[330] запалав, як побачив ті мури 65] Й табір, аж біль його кості твердії почав припікати. 66] Як доступитись — не знає і як йому схованих тевкрів 67] Вибити з-поза валів і в поле погнати відкрите. 68] Спершу на флот нападає, що з боку під табором крився, 69] Греблями був загороджений всюди й притоками річки. 70] Зве товариство своє розшаліле вогонь підкладати, 71] Й сам із жагою запалену сосну у руки хапає. 72] Миттю всі кинулись разом (їх наглить і Турна присутність), 73] Всі юнаки смолоскипами димними вмить запаслися. 74] Вогнища геть розхапали; тріщить головня смоляниста, 75] Іскрами й попелом сипле Вулкан аж до самого неба. 76] Музи, скажіть, хто з богів відвернув ту від тевкрів пожежу 77] Грізну, від їх кораблів хто великий вогонь той відкинув? 78] Давня то все давнина, та лунатиме слава ця вічно. 79] Ще як на їді фрігійській Еней готував собі судна 80] Й ладивсь на море глибоке пуститись, то, кажуть, богиня, 81] Берекінтійська мати, Юпітера цими словами 
