285] Так промовляє і важить у серці, кого в бойовище286] Він поведе, скільки лишить, щоб мури в облозі держали.287] Але тим часом Еней вже висаджує військо союзне288] З суден високих містками. Ті стежать, як слабшає хвиля289] І відпливає прибій, ті стрибають, де мілко, а дехто290] Сходить по веслах. А Тархон, оглянувши берег, де скелі291] Не височать з-під води й не шумлять, розбиваючись, хвилі,292] Де з наростанням прибою весь берег вода заливає,293] Саме туди кораблі повертає й супутників просить:294] «Отже, добірна громадо, на весла дебелі наляжте,295] Судна спрямуйте свої, щоб землю ворожу дзьобами296] Рили вони, нехай кілі самі собі ложа промостять.297] Я не боюсь, що при тім висіданні розбитися можуть298] Судна, коли б лиш ступив я на землю ногою». Так мовив299] Тархон, а друзі натисли на весла, і судна по морі300] Спіненім гнали на берег латинський, аж дзьоби зарились301] В землю, і кілі самі собі ложа без шкоди проклали.302] Твій не осів лише, Тархоне, човен, застряв на мілизні303] І, як на рифі стрімкому повис, то ще довго хитався304] Там то на цей, то на той бік, затримував хвилі, аж, врешті,305] Переломився й залогу свою на глибіні розсипав.306] Перешкоджають їм балки пливучі і зламані весла307] Вийти на берег, а хвиля, відбившись, на море їх тягне.
308] Турн з свого боку також без діла там часу не гає,309] А пориває у запалі цілий загін за собою,310] І проти тевкрів веде, і на березі їх розставляє.311] Сурми заграли, і перший Еней на селянські ватаги312] Напад вчинив і латинян розбив, — це був добрий початок, —313] Вбивши Терона, що був найсильніший з мужів, що Енея314] Сам зачепив, — йому бік через панцир, плетений з міді,315] І через туніку, золотом ткану, мечем прорубавши.316] Потім Ліханта убив, що у мертвої матері з лона317] Витягти встигли й тобі, о Фебе ясний, присвятили[380].318] Та чи багато йому помогло, що іще немовлятком319] Він врятувався від вбивчої сталі? А далі на той світ320] Ціса запеклого ще і Гіанта ставного послав він,321] Тих, що у битві дубинами лави стелили, — не стали322] В поміч їм ні Геркулесова зброя, ні руки їх сильні,323] Ані Меламп, їхній батько, що другом Алкіда був, поки324] Біди терпів на землі він. А Фаросу, що нерозумні325] Кидав погрози, він, списом махнувши, заткнув його горло.326] Й ти, жалюгідний Кідоне, забув би свої повсякчасні327] Любощі з хлопцями й тут би упав від правиці дарданця,328] Замість нової від Клітія втіхи, в якого лиш перший329] Вус засівався, якби не з’явилася в пору для тебе330] Дружна громада братів, що від Форка усі народились.331] Кинули сім гостролезих списів, від щита ж і шолома,332] Не заподіявши шкоди, відбилась їх тут же частина;333] Інші ж мали його проколоти, а мати Венера334] Їх відвернула. Тоді обернувся Еней до Ахата,335] Вірного друга: «Дай же списи, із них жоден даремно336] Не полетить з моїх рук на рутулів; списи ті встрявали337] В грецькі тіла на полях іліонських». Вхопив величезний338] Спис він і кинув, а той у розгоні пробив і спижевий339] Щит у Меона, і панцир роздер йому, й груди. До нього340] Брат Алканор підступає й хапає правицею брата,341] Щоб не упав. Але спис надлетів, і пройняв йому рам’я,342] Й далі кривавий летить, а правиця на м’язах повисла.343] Вирвав тоді Нумітор того списа із братнього тіла344] І на Енея ним кинув; та вцілить йому не вдалося —345] Вп’явсь у стегно він Ахата великого. Тут же, своєю346] Юною силою гордий, Клаус із Кур надбігає,347] Здалека вдарив гартованим списом Дріопа, й відразу348] У підборіддя загнавши, відняв йому й мову, і душу, 349] Горло пройнявши. Чолом той ударив об землю, і з рота350] Ринула цівкою кров. Та з далекого краю Борея351] Трьох фракійців і ще трьох, що батько Ідант надіслав їх352] І батьківщина ісмарська, в пригодах убив розмаїтих.353] Тут же до них і Галес надбігає, й загони аврунків,354] Вершник славетний Мессап, нащадок Нептунів. Ті й другі355] Хочуть відбитись — на самім порозі Авзонії б’ються.356] Як у великих просторах небесних ворожі вітри десь357] Бій розпочнуть, а завзяття і сили в них рівні — не тільки358] Бій поміж ними самими іде, але й хмари, і море359] Не відступають і довго не знать, хто здолає, й всі сили360] Встали в напрузі, — так само зчепились троянські й латинські361] Лави, зімкнувшись, нога при нозі і при воїні воїн.362] В іншому місці, однак, де потік на всі боки розкидав363] Скелі розламані, ще й чагарі, що із берега вирвав,364] Скоро побачив Паллант, що аркадські загони незвичні365] Пішим боротися строєм і тил показали латинам,366] Коні ж покинуть їх змусила дуже нерівна місцевість.367] Тільки одно в цій біді залишилось — він будить завзяття,368] То їх благає, то лає терпкими словами: «Куди ви,
