ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

важливіша формальна покора, бездумне виконання всіх ваших наказів. То дзуськи вам!“

У них з Елвен була домовленість, що кожного чаклуна, якии приєднається до повстанців, Йорверт спробує залучити на службу Ан Нувінові, а в разі рішучої відмови вдасть, ніби це було лише випробування, и запропонує иому іншии шлях — тои, яким пішли Шовар аб Родрі та Ґарван аб Малах. Та після всіх нічних знущань з боку демонів Йорверт вирішив пропустити свою частину угоди.

—  Не верзи дурниць, хлопче! — суворо мовив він. — Ми такі ж діти Дивові, як і решта людеи.

—  Але Тиндаяр...

—  І що Тиндаяр? Хіба тебе не вчили, що весь безмежнии Всесвіт створено Всевишнім? На відміну від багатьох інших реліґіиних доґматів, це чиста правда. Великии Див створив усе суще — зокрема и Тиндаяр. І навіть увесь Ан Нувін.

—  Його захопив Китраил!

—  Так, захопив. Саме захопив. Китраил тут не господар, а просто загарбник. Ан Нувін не належав иому споконвічно, на початку часів він був частиною Царства Дивового. І врешті знаишлася людина — молода жінка, дівчина, — яка повстала проти Темного Володаря. їи було лише одинадцять років, вона була ще дитиною, коли кинула виклик Ки- траилові на иого ж території и відібрала в нього частину влади, частину сили. — Всередині Йорверта аж тіпало від страху. Якщо ці слова зараз чують демони, то всі попередні нічні жахіття видаватимуться иому невинною дитячою страшилкою порівняно з тим, що чекає на нього наступної ночі. — Крізь захисні чари ти маєш відчувати, як довкола тебе вирує енерґія. Зазвичаи її називають Темною — ну и нехаи, назва не має значення. Які все у Всесвіті, Темна Енерґія також є творінням Дива. Інша річ, що Китраил наклав на неї свою брудну, злодіиську руку. А хіба це гріх — забрати в крадія те, що він отримав нечесним шляхом?

—  Ну. мабуть, не гріх, якщо обернути здобуту силу на добро, — ухопився за цю думку, мов за рятівну соломинку, Ківан. — І не служити Китраилові, не коритись иому, а боротися проти нього, проти тих, хто насправді служить ио- му, творить на землі зло.

„Елвен, я виконав половину твоєї роботи. Сподіваюсь,

ти оціниш це..“

—  А ми и боремося. Проти Конґреґації, яка сіє ненависть та розбрат і тим самим прислужує Китраилові. Наша боротьба иого бісить, він аж нестямиться з люті, тому надсилає до мене демонів з погрозами. Та я їх не слухаю, не корюся їм і продовжую боротися.

„А може, це правда? Може, через те вони и напосідають на мене — бо поборники, самі того не розуміючи, грають на руку Ан Нувінові, тому становлять для Володаря куди більшу цінність, ніж кількадесят нових чорних чаклунів..“

—  І ви вбиваєте тих демонів?

—  Ні, досі жодного не вбив. Вони остерігаються з’являтись у плоті та крові, приходять до мене вві сні. Але тобі не варто цього боятися.

—  Чому?

—  Бо в тебе чиста, невинна душа, вона зупинить демонів. А я накоїв у житті багато лихого і лише недавно став на шлях спокути.

„Дуже вдалии хід! Тепер я покаяннии грішник..“

—  О-о.. — співчутливо протяг Ківан. — А ви ж не набагато старшии за мене.

—  Чому не набагато, на вісім років. Просто я на вигляд здаюся молодшим. І цих восьми років, що розділяють нас із тобою, мені цілком вистачило, щоб утнути чимало дурниць. Але не хочу про це згадувати. Мої гріхи залишились у минулому, мені пощастило зустріти людеи, які вказали мені дорогу правди, честі та світла. Вони надзвичаині чаклуни, сам побачиш.

—  То ви не один? Є и інші?

—  Так, є. Я вже казав тобі про жінку, що повстала проти Китраила и завдала иому поразки. Від самого початку вона мала двох вірних послідовників. Я став третім, а ти, якщо захочеш, будеш четвертим. Тільки не квапся відповідати, зачекаи до зустрічі з нею. Зараз ми підемо до неї. Тримаися за мене, щоб не заблукати. І нічого не бшся.

Хлопець міцно вхопився рукою за иого лікоть, і вони рушили через темряву на північнии схід. Як завжди, потоки