— Ми домовилися,— пояснила Елвен,— що кожного нового чаклуна лорд Еинар відводитиме в Тиндаяр, там видаватиме себе за чорного чаклуна и пропонуватиме укласти угоду з Китраилом.
— Ясно. — В иого очах Йорверт помітив страх; схоже, Ківан злякався, що міг би и поступитися. — Я дуже радии, що лорд Еинар не став. ну, що він визнав мене гідним довіри.
— Тільки для тебе я не лорд Еинар, а просто Еинар, — застеріг Йорверт. — Я ж бо вже казав, що це несправжнє ім’я. А іншим повстанцям краще не знати про моє шляхетне походження.
— Ну, гаразд, — мовила Елвен. — Лорде Ківане, я хочу поговорити з вами віч-на-віч. А вас, панове,— звернулася вона до Йорверта и маистра Шовара, — прошу зачекати.
Взявши хлопця за руку, Елвен відвела иого до сусідньої кімнати и зачинила за собою двері, наклавши на них глушильні чари. А Йорверт, залишившись із Шоваром аб Родрі, став розпитувати про останні події в Ханґовані.
Новин було небагато. Двоюріднии брат короля, сімнад- цятирічнии принц Лавраин аб Броґан, що після батькової смерті став наступником престолу, потроху налагоджував стосунки з радикально налаштованими поборниками. З усією очевидністю, він прагнув заиняти в їхніх серцях місце покіиного принца Броґана, і це стало прикрою несподіванкою для Імара, якии досі вважав Лавраина обережним та поміркованим юнаком.
Підлеглі Монроя аб Кодвала, секретаря Священної Канцелярії з питань чистоти віровчення, продовжували таємні співбесіди з кількома королівськими слугами, які виявилися вразливими для тиску через дрібні грішки членів своїх родин. Ґарван аб Малах пильно за цим стежив і тримав ситуацію під контролем.
Учора на чергових пленарних зборах Поборча Рада відхилила королівськии закон про підвищення платні офіцерам та старшинам Зброиних Сил. Імар передбачав, що так станеться, оскільки пропонував вишукати необхідні для цього кошти за рахунок скорочення видатків на утримання реґіональних Палаців Святої Віри. Поборники чудово розуміли, що таке рішення здшме хвилю незадоволення серед віиськових, проте не могли пристати на королівську пропозицію, позаяк знали, що Імар наказав своїм міністрам підготувати ще кілька законів, покликаних обмежити фінансування Конґреґації.
Що ж до столичних чуток про їхнє повстання — або, як иого називали, „архарськии бунт“, — то все залишалося без змін. І ханґованська шляхта, і прості городяни не надавали йому значення, бо були переконані, що поборники швидко впораються з бунтівниками. Присутність серед повстанців чаклуна маиже нікого не турбувала — більшість людеи щиро вірили, що молитви праведників зупинять будь-які чари.
— Ну, нехаи тільки спробують піти проти нас із молитвами,— сказав Йорверт, вислухавши маистра Шовара.— Ми їм таке криваве причастя влаштуємо... А от із Лавраи ном треба щось робити. Він явно зазіхає на престол.
Шовар аб Родрі ствердно кивнув:
— Так, лорд Лавраин може стати небезпечним. Але вбивати иого не годиться. Государ Імар цього не схвалить, а до того ж дві смерті поспіль — батька и сина — непевно викличуть підозри. Це для нас зовсім небажано.
— Його можна скомпрометувати, — запропонував Йорверт. — Підкинути иому кілька єретичних книжок або якихось предметів маґічного походження і надіслати до Священної Канцелярії анонімнии донос.
— Леді Елвен розглядає такии варіант. Тільки тут треба діяти обережно, иого величність рішуче заперечує проти будь-яких заходів, що можуть призвести до засудження лорда Лавраина. Принца мають запідозрити лише в таємному вільнодумстві, не більше. Цього буде досить, щоб поборники перестали иому вірити.
Йорверт мовчки знизав плечима — мовляв, робіть, як хочете. Він не розумів Імарової поблажливості до людеи, які за наименшої можливості радісінько перерізали б иому горлянку. Лавраина легко можна вбити — і обставити все так, що ні на короля, ні на иого оточення не впаде и тіні підозри. Натомість підозрюватимуть верховного поборника, якого буцімто налякали спроби молодого принца очолити радикальне угруповання в Поборчіи Раді. А згодом убити и самого Аивара аб Фердоха — і видати це за результат внутрішньої боротьби у верхівці Конґреґації. Далі організувати цілу низку вбивств серед претендентів на крісло верховного поборника та їхніх наиближчих соратників і цим спровокувати справжню міжусобицю, яка істотно ослабить Ко- нґреґацію, а може, и призведе до її розколу.
Елвен довгенько спілкувалася з Ківаном, і Йорверт уже почав був непокоїтися, коли врешті відчув, як за стіною завирувала Темна Енерґія. Її рівень досяг критичної межі, а потім почав швидко, але рівномірно спадати. Це свідчило про те, що хлопець прииняв нову силу спокіино, впевнено, без наименших вагань.
Після цього минуло ще хвилин десять, і лише тоді Елвен повернулася до кімнати, тримаючи під руку Ківана, чиї очі аж сяяли від захвату. Йорверт добре пам’ятав тои день, коли сам опанував Темну Енерґію. Тоді він теж почував надзвичаине піднесення, проте водночас був пригнічении і розгублении, иого долав страх, поимав сором, гризли сумніви. Зате світлу Ківанову радість ніщо не затьмарювало — бо він не став рабом Китраила, грішного янгола, проклятого Дивом та людьми, а здобувся честі служити наичарівні- шіи дівчині в світі.
— Лорд Ківан склав мені присягу, — повідомила Елвен уже и так очевиднии факт. — Тепер нас стало. — коротка, ледь відчутна запинка, швидкии погляд на Йорверта,— .п’ятеро. Маистре Шоваре, ви наикращии з усіх учителів. Будь ласка, проведіть для нашого нового товариша всту- пнии урок. Покажіть, як переходити до Тиндаяру и орієнтуватись у ньому.
— З великим задоволенням, пані,— вклонився іи Шо- вар аб Родрі и підшшов до хлопця. — Зараз, лорде Ківане, просто стежте за моїми діями. Коли опинимось у Тиндаярі, захищатися вам не потрібно, бо ви вже володієте Темною Енерґією. Все буде гаразд. Зрозуміли?
