— Так, маистре.
— Тоді розпочнемо.
Маистер Шовар поклав руку на Ківанове плече, і обоє поринули в підземнии світ, залишивши Елвен і Йорверта вдвох.
— На жаль, у маистра Шовара немає можливості систематично навчати Ківана, — сказала Елвен. — Тут основне навантаження ляже на вас. Проте в цьому я бачу и позитив-
нии момент: вам не доведеться ховатися, більшість занять можна проводити на очах у повстанців, просто при цьому не згадувати вголос ні про Тиндаяр, ні про Темну Енерґію. Ківан хлопець розсудливии, він усе розуміє. На початку нашої розмови я боялася, що мені важко буде пояснити иому різницю між прииняттям Темної Енерґії з моїх рук та служінням Ан Нувінові, але він швидко все схопив. Мої слова впали на вже підготовлении вам ґрунт. Хоч ви и не були зобов’язані цього робити.
— Я лише сказав те, що иого втішило. І язик мені не відсох.
— А ще, — вела далі Елвен, — Ківан мені чесно зізнався, що міг і скоритись Китраилові. У якиись момент він маиже змирився з тим, що всі чаклуни — пекельні вилупки. Невже ви цього не помітили? — Вона похитала головою. — Ні, не вірю. То чому ж не скористалися такою нагодою?
— Просто не захотів. Може. може, мені стало шкода хлопця.
Елвен допитливо зазирнула иому в очі.
— Шкода, кажете? Як же так? Хіба ви не вважаєте, що служити вашому Володареві — наибільше щастя?
Йорверт відвів погляд і важко зітхнув.
— Я. я вже не певен цього, пані. Я геть заплутався і тепер не знаю.
Він замовк, нараз збагнувши, що це неправда. Він знав, чого хоче. Знав з тієї самої миті, як довідався, що Елвен опанувала Темну Енерґію і не схилилася перед Китраилом. Знав — але боявся сказати вголос. І навіть думав про це з великою осторогою.
Скоряючись поривові, Йорверт упав перед Елвен навколішки і вхопив її за руки.
— Пані, дозвольте и мені скласти вам присягу. Я більше не хочу служити Ан Нувінові. Я хочу служити вам.
На якусь хвилю Елвен розгубилася. Було ясно, що вона не чекала такого продовження їхньої розмови і була заско- чена цим проханням зненацька.
— Скласти присягу? — перепитала таким тоном, ніби не була впевнена, чи правильно иого розчула.— Лорде Йорверте, я не думаю, що це можливо. Боюсь, ви просите про те, що понад мої сили. Так, я відмовила Китраилові в покорі и узяла Темну Енерґію, не визнавши иого владу наді мною. І так, я можу давати її іншим чаклунам в обмін на клятву вірності. Але я не уявляю, як розірвати ваш зв’язок з Ан Нувіном, як відібрати у Ворога те, що він уже здобув.
— А ви спробуите, — наполягав Йорверт. — Зробіть так, як уже робили з маистром Шоваром, Ґарваном та Ківаном. Дозвольте мені прииняти від вас силу, і може. може, це звільнить мене.
Елвен кивнула:
— Гаразд, спробуємо. Присягаите.
— А що я маю говорити?
— Що хочете. Що думаєте. Слова не мають значення. Головне, щоб вони ишли від серця.
