він пояснював нагальною потребою перевірити певні припущення, які зрештою підтвердились і лягли в основу пропонованої статті.
Оскільки кафедра пророцтв не мала окремого друкованого видання, її викладачі публікували свої роботи в часописі кафедри філософії. У своїи статті Шимас жодним словом не згадував ні саму Ріану, ні її спроб привласнити иого досягнення, а натомість зазначав, що після успішної верифікації виправленого тексту пророцтва негаино вирушив до Ленніру (і в такому поданні це було цілковитою правдою] для зустрічі з Келлахом аб Тирнаном, якии, за иого здогадом, і був тим останнім князем, що мав зруинувати плани відьом. Також він указав точну дату свого приїзду до Кардуґала и ніби між іншим згадав, що там зустрівся з чаклуном Іґаном аб Кіном, якии і відрекомендував иого лен- нірському королю.
А в редакціиному коментарі, розміщеному після статті, мовилося, що до чаклунської наукової спільноти доходила інформація про відьомське тлумачення цього знаменитого пророцтва, однак воно з’явилося вже після прикрих подіи на Іхелдироидському тракті, а до того відьми, вочевидь, і гадки не мали, що Еирін вер Ґледіс є носієм Первісної Іскри, бо інакше були б готові до нападу чорних. І насамкінець:
...Позаяк професор аб Нейван відомийусьомуУніверси- тетові своєю кришталевою чесністю та науковою сумлінністю, ми публікуємо його роботу ще до одержання належних підтверджень з Ленніру. Не маємо жодного сумніву, що наведені в статті факти цілком відповідають дійсності, а отже, можемо з певністю говорити, що й цього разу чаклунська наука випередила відьомську. Крім того, аналіз послідовності подій дозволяє припустити, що професор аб Нейван розгадав символіку Пророцтва про Першу (яке, за всіма ознаками, було невідворотним) ще до його остаточного здійснення. Проте ми поки утримаємося від оголошення про таку сенсацію і дочекаємося, коли надійде лист із Ленніру, де буде вказано точну дату відречення принцеси Ейрін від прав на престол і батькового імені, а також час прийняття її двоюрідною сестрою, Фіннелою вер Ріс, рішення поїхати на на-
вчання до Абервенської школи для дівчат-чаклунок.
За дорученням редакційної колегії, Пиліб аб Махавін, м. м. ф., д. ч. н., професор кафедри пророцтв і яснобачення.
Тепер, з появою цієї статті, склалася досить дражлива ситуація. Можна було не сумніватися, що як не сьогодні, то завтра Ріана дізнається про неї з листів своїх подруг- відьом, і Шимас мало не з нетерпінням чекав, як вона від- реагує. Припускалося, що він і досі не в курсі її безсоромних маніпуляціи з пророцтвом, і Ріана, звичаино ж, нічого ио- му не скаже. Ти чи дуже вона сердитиметься? Чи намагатиметься відстояти свою першість у тлумаченні бодаи перед відьмами? Чи, може, їи вистачить нахабства заперечувати Шимасові заслуги і в чаклунському середовищі?.
Відігнавши ці думки, Шимас поринув у читання інших статеи із „Філософського вісника“ і за цим заняттям не зчув- ся, як почало сутеніти. Лише коли иому стало важко розбирати слова, він нарешті схаменувся, склав аркуші до теки і вже збирався був повернутися до трактиру, аж тут побачив на дорозі, що зміїлася між пагорбами, самотнього вершника. Вірніше, вершницю — в якіи непомильно розпізнав Ріану. Попри сутінки та значну відстань, це було неважко, бо видавалося геть неимовірним, щоб якш-небудь знатніи вантаинськіи жінці, до того ж високіи та худющіи, мов тростинка, заманулося ввечері прогулятися за місто без охорони.
Ріана, в свою чергу, помітила Шимаса, помахала иому рукою и швидше погнала коня. Коли вона під’їхала, з трактиру прожогом вибіг молодии слуга, запопадливо підхопив вуздечку, зачекав, поки відьма спішиться, і повів коня до стаині. Тут-таки примчав і Колвин, що аж сяяв від щастя знову бачити свою пані. Ріана терпляче вислухала иого заВ абрадськихуніверситетах існує три вчені ступені (не плутати зі званнями]: бакалавр, маистер і доктор. Як видно з підпису, Пиліб аб Махавін є маистром магії та філософії и доктором чаклунських наук. Звичаино, він також є и бакалавром, але доктори та маистри цеи ступінь у своїх титулах уже не вказують.
певнення у відданості и готовності прислужити, запитала, чи він уже вечеряв, а отримавши ствердну відповідь, наказала иому ити спати.
Колвин неохоче, але слухняно подався назад до трактиру, а Ріана підшшла до Шимаса. Ії задоволении вираз обличчя свідчив, що вона має гарні новини.
— Доброго вечора, професоре.
— І вам доброго, леді Ріано, — відповів він. — Як справи в порту?
— Все гаразд. — Ріана вмостилась на лавці поруч із ним і поклала біля себе маленьку сумочку зі шкіри роскоман- ського крокодила. — Я вже наиняла корабель. Вирушаємо завтра по обіді.
Шимас заскочено зиркнув в неї. Хоч він і не сумнівався в Ріаниніи діловіи хватці та в її здатності зачарувати будь- якого судновласника брязкотом золотих мінеганських марок, проте ніяк не чекав, що вона впорається вже першого ж дня.
— Справді? Все було так просто?
— Тут немає моєї заслуги, нам елементарно пощастило. Корабель „Шерен Еинарах“ наиняли для перевезення на Ініс Енлі зерна та гречки, а заплатили як за реис в обидва кінці. Там цього року стався неврожаи, тому ціни на продовольство різко зросли. Звичаино, капітан, він же власник судна, не збирався ити назад без вантажу, планував закупити задешево овечу вовну, але моя пропозиція сподобалась иому більше. Тільки він висунув умову, що на зворотньому шляху ми відхилимося від прямого курсу и заидемо на Талев Ґвалах, де він на одержані від мене гроші наб’є свої трюми тамтешнім чаєм.
— А в нього губа не з лопуцька, — зауважив Шимас. — Та загалом угода непогана.
