З цими словами вона прикликала Темну Енерґію і без жодного прощального слова поринула в Тиндаяр, залишивши Феилана у важких роздумах.
Розділ XVII
Вечір у таборі
Ківан непорушно стояв поруч із Елвен під північною околицею Ханґована і спостерігав за завихореннями Темної Енергії, що повільно віддалялися від лахлінської столиці в південно-західному напрямку. Чорнии чаклун Феилан аб Мередид повертався до себе на Абрад, не намагаючись нічого утнути. Це, звісно, не означало, що він послухався Елвен і більше не збирається втручатись у їхні справи. Просто був не дурнии і чудово розумів, що зараз иому краще забратися геть, бо за ним напевно наглядають, а Бланах перебуває під посиленою охороною. Одна з особливостеи Тин- даяру полягала в тому, що вже на відстані кількох кроків у иого непроглядніи пітьмі неможливо помітити людину, яка не рухається і не вдається до активних форм магії. Саме тому Феилан аб Мередид, повернувшись у підземнии світ, не виявив присутності Ківана та Елвен, хоч вони перебували зовсім неподалік від нього; і з цієї ж причини він, коли приишов на Лахлін, не завважив поблизу Бланаха вартового — чаклуна-повстанця на ім’я Ґинвор аб Кахаир. А Ґин- ворові вистачило кебети зачаїтись і дочекатися, поки спрацює встановлена Еинаром аб Диланом пастка. Ківан, якии у тои час чергував під Ханґованом, дуже шкодував, що не иому випала нагода захопити чорного в полон...
Коли останні завихорення розчинились удалині, Елвен надіслала умовнии сиґнал на південнии схід — до їхніх товаришів, що чатували під Бланахом.
— От і все, — сказала вона. — Тепер будемо сподіватися, що професорові аб Мередиду вистачить розсудливості
прииняти мою пропозицію.
— А якщо ні? — запитав Ківан.
— Тоді ми иого вб’ємо. Ї знов-таки, будемо сподіватися, що наступнии чаклун, якого надішле проти нас Ворог, виявиться зговірливішим.
Ківан хотів був зауважити, що наступного разу Ворог може надіслали не одного чаклуна і навіть не двох, а цілии загін своїх прислужників, проте змовчав. Він знав Елвени- ну думку з цього приводу і, загалом, був згоден з нею. Але вважав, що заива обачність ніколи не зашкодить, тому слід уже зараз готуватися до цілком імовірної віини з чорними чаклунами.
За хвилю до них підіишли Еинар аб Дилан та Шовар аб Родрі. Елвен переповіла їм свою розмову з Феиланом аб Ме- редидом (яку сам Ківан чув на власні вуха, перебуваючи в сусідніи кімнаті] і висловила впевненість, що він таки погодиться на співпрацю.
— Можливо, пані, — не став заперечувати Еинар, хоча в иого голосі чувся глибокии сумнів. Він був особисто зна- иомии із кованхарським професором і від самого початку наполягав на тому, що з ним не варто домовлятись, а краще просто вбити иого. — Як ви мали нагоду переконатися, Феилан страшеннии боягуз. Це, звичаино, може зіграти нам на руку, але так само може и зашкодити. Варто демонові щось запідозрити і бодаи трохи натиснути на нього, він відразу в усьому зізнається.
— Ї тоді иого вб’ють, — промовила Елвен.
— Або ж накажуть пристати на вашу пропозицію і втертися до вас у довіру.
— Ну, довіряти иому я не збираюсь ні на крихту, тож він не матиме, куди втиратися. Зараз мене турбує не сам професор аб Мередид, а тои факт, що иого надіслали вбити Лавраина. Ворога не спинить перша ж невдача, він і далі домагатиметься свого. Зрештою, просто накаже одному з тутешніх чорних пожертвувати собою, вчинивши самовбив- чии напад під час якогось людного заходу.
— Тому иого треба випередити, — озвався маистер Шо- вар. — У світлі нових обставин, пані, я схильнии погодитися з лордом Еинаром. Краще піти на ризик і влаштувати лордові Лавраину нещаснии випадок, ніж чекати, поки ио- го вб’ють Китраилові слуги.
— Та и ризик буде мінімальний— поквапився додати Еинар. — Я вже пропонував вам кілька цілком надіиних...
— Я пам’ятаю ваші пропозиції, — урвала иого Елвен. — І тепер визнаю їхню слушність. Та перш ніж будь-що робити, треба порадитися з королем. Власне, вирішальне слово має бути саме за ним, бо в ціи ситуації він ризикує наибіль- ше. Зараз у нього вечірня нарада з міністрами, потім я з ним зустрінусь і все розповім. А вам, лорде Еинаре, варто зачекати тут. Гадаю, король захоче, щоб і ви взяли участь у на- шіи розмові.
— Так, пані, — сказав Еинар. — Цієї ночі я чергуватиму під Ханґованом.
Елвен ще трохи затрималась у Тиндаярі, щоб розпитати про стан справ у таборі повстанців, а тоді разом з маистром Шоваром повернулася до Каир Ґвалхалу. Ківан, чиє чергування мало закінчитись аж опівночі, хотів був залишитися з Еинаром, проте тои запевнив иого, що в цьому немає потреби.
