Еирін і продовжувала роздивлятися шеренги різнобарвних пляшечок на полицях, ніби нічого и не трапилося.
— Що ти тут робиш?— запитала Еирін, зачинивши за собою двері.
Олвен повернула голову, гостро зиркнула на неї і з удаваною недбалістю буркнула:
— Що треба, те и роблю. Це тебе не обходить.
— Е ні, якраз обходить,— заперечила Еирін.— У мене тут заняття.
— У мене також. — Дівчина так гидливо скривилася, ніби щоино проковтнула жабу. — Сестра Ґлаи помінялася днями із сестрою Евлін, і тепер кожного кедина після обіду я вивчатиму медицину.
— Разом зі мною?
— Боюся, що так. Але я не напрошувалася.
— Охоче тобі вірю, — відповіла Еирін і подумала, що оце зараз між ними відбулася чи наитриваліша за весь час їхнього знаиомства розмова.
Далі вони чекали мовчки, намагаючись не дивитись одна на одну. Еирін це вдавалося краще, бо, за великим рахунком, іи було баидуже до Олвен. Вона лише почувала легке роздратування від того, що дівчина, яка за відьомськими законами є і і сестрою, ставиться до неі з такою глибокою ворожістю...
Невдовзі до лабораторії ввшшла Ґлаи вер Есильт, тримаючи в руках довгенькии сувіи з цупкого білого паперу. Свого часу Ґлаи була улюбленою ученицею Альси вер Киннеиді, а згодом навіть перевершила її в маистерності и уже понад століття вважалася наикращою лікаркою серед відьом. На щастя, вона нітрохи не поділяла антипатії своєї колишньої вчительки до Еирін, а Первісну Іскру схильна була розглядати із суто науковою допитливістю — як унікальне явище, що потребує ґрунтовного і всебічного дослідження.
— То ви вже тут, дівчата, — приязно мовила Ґлаи. — От і гарнесенько. Мабуть, здивовані, так? І, бачу, не дуже щасливі. Та це нічого, минеться. Вчора я радилася з вашими кураторками, і ми зшшлися на тому, що вам буде корисно трохи попрацювати разом. Ти, Олвен, більше знаєш, ти, Еи- рін, більше вмієш, а загалом, ви на одному рівні, тож будете чудово доповнювати одна одну.
„Я б залюбки обіишлася без такого доповнення,“— подумала Еирін. Вона була певна, що бодаи у цьому Олвен погоджується з нею.
Тим часом Ґлаи розгорнула сувіи і почепила иого на вільну ділянку стіни поряд із дошкою. Це була принципова схема якогось комбінованого плетива зі складними зворотніми зв’язками. Цілком воно було незнаиоме Еирін, проте иого окремі елементи вйкликали в неї вже звичне (але від того не менш неприємне) запаморочення в голові, яким завжди супроводжувалося видобування з її внутрішньої „книги заклять“ запозичених у Ґвен знань.
— Але ж, сестро, — озвалася Олвен, — ти казала, що я робитиму розтин свинячого зародка.
— Зробиш иого наступного тижня. Ви разом зробите. А ваше перше спільне заняття буде суто теоретичним. Сідаи- те.
Еирін і Олвен рушили були в протилежні кінці кімнати, однак Ґлаи це нітрохи не влаштовувало, тому вона помахом руки присунула два стільці до наиближчого від себе столу. Дівчата мусили всістися поруч.
— У Сестринстві не стихають суперечки про те, — менторським тоном повела Ґлаи,— навіщо Ворог відкрив доступ до Тиндаяру. Та наразі нас це не цікавить. Хаи там яка була иого мета, ясно одне — тепер демони можуть безперешкодно потрапляти в земнии світ. А отже, не виключено, що серед людеи знову з’являться ворлоґи та хелвири, які в часи Мор Деораху завдали чимало лиха. Я певна, що Олвен знає про них. А ти, Еирін?
— Так, сестро, я читала і про ворлоґів, і про хелвирів. Але не розумію, якии вони мають стосунок до медицини. Хіба їх не вивчають на заняттях з інфернальних сил?
Олвен зневажливо пхикнула и закотила догори очі, демонструючи безмежнии подив від такого дрімучого неуцтва. А в Еирін аж руки засвербіли відважити іи гарного потиличника.
Ґлаи вдала, що нічого не помітила, і знову заговорила:
— Твоя правда, Еирін. Згодом під орудою сестри Кеи- ліон ти систематично вивчатимеш усе, що нам відомо про цих істот — про їхню поведінку і звички, про їх сильні та вразливі місця, про досвід наших попередниць у боротьбі з ними. Одначе сам процес перетворення
