Та, боюся, з цього не буде пуття. Сама я не маю нічого проти Олвен, але вона швидше руку собі відгризе, ніж дружитиме зі мною.
— Про дружбу тут не идеться. Я лише хочу, щоб ви почали спілкуватись. Бо це ж зовсім не годиться, коли при ко- жніи зустрічі ви вернете одна від одної носа. Гаразд якби одна з вас була звичаинісінькою меншою сестрою з посередньою силою и пересічними талантами — тоді б я не стала втручатись у ваш конфлікт. Однак ви з Олвен обіцяєте стати видатними відьмами, ви маибутні лідери Сестринства, тому просто
— Так, сестро, — коротко відповіла Еирін.
Після розмови з Ґлаи вона спершу завітала до бібліотеки, де взяла рекомендовану наставницею книжку про вор- лоґів та хелвирів, а потім подалася в південне крило палацу, до свого помешкання. Там у передпокої на неї чекала коротенька записка від Фіннели:
Ейрін!
Я прийшла, а тебе немає, мабуть, досі навчаєшся. Шукай мене в Гелед — допомагатиму їй облаштовуватись на новому місці.
Ф.
Напередодні Гелед минуло шістнадцять років, і це дало ї и нарешті право оселитись окремо від менших сестер. Ще вчора вона перенесла частину своїх речеи до нового помешкання, а надвечір зібрала там кількох наиближчих подруг, щоб у їхньому вузькому колі відзначити цю подію. Така стриманість була продиктована не лише тим, що якраз учора скінчилася триденна жалоба за сестрою Неріс вер Дирдрі. НаТір Мінегані взагалі не було заведено влаштовувати пишних урочистостеи з нагоди відьомських роковин, бо якби їх робили для кожної сестри, що наразі перебувала на острові, то довелося б святкувати щотижня, а часом і двічі на тиждень. Зате в країнах Північного Абраду, де відьом прирівнювали до принцес королівської крові, вони мусили відзначати свіи день народження з великим розмахом, і тои бенкет у Кил Морґанасі на вісімнадцятиріччя Шаини та Бренана був ще порівняно скромним.
Передовсім Еирін проишла до кабінету, щоб покласти книжку та свої учнівські зошити, і виявила там два свіжі листи — від Мораґ та Шаннон. Перша повідомляла, що останньої миті таки зголосилася супроводжувати Бренана до Еи- гаина, де тои мав зустріти своїх кузин, і сьогодні вранці вони відбули з Тахріна. Шаннон у своєму листі коментувала Моражине рішення з притаманним їи гумором: за її словами, це стало наслідком учорашньої обіцянки Брігід навантажити молодих сестер додатковими обов’язками з тим, щоб старші за віком і досвідченіші могли цілком зосередитися на роботі Ради Лордів, перше засідання якої мало відбутися вже завтра. Тож ледача Мораґ визнала за краще на час зборів Ради щезнути з очеи Брігід, хаи навіть це означало, що наступнии тиждень ї и доведеться провести в дорозі. Сама Брігід проти цього не заперечувала, бо, по-перше, від Мораґ усе одно не було жодної користі, а по-друге, за останні дні до Тахріна прибуло ще четверо сестер, які досі гостювали в різних князівствах Катерлаху.
А от Шаина, що збиралась була поїхати разом з братом, мусила залишитись у Тахріні на прохання Брігід. Попри свою молодість та брак досвіду, вона напрочуд швидко зорієнтувалася в тонкощах катерлахської політики; Брігід високо цінувала її допомогу і ставила за приклад непутящим Шаннон та Мораґ. У своєму позавчорашньому листі Шаина написала Еирін, що наиближчі кілька років проведе в Катерласі — дбатиме про Бренана, сприятиме зміцненню иого авторитету і наглядатиме за тим, аби він не накоїв дурниць і не зіпсував своїх королівських перспектив. Якби Еирін була вільна, то без наименших вагань вирушила б до Тахріна, щоб допомогти їи у цьому. Вона усвідомлювала всю глибину своєї відповідальності за те, що зруинувала світлі Бренанові мрії про щасливе життя з коханою жінкою, але нітрохи не шкодувала про свіи учинок. Просто не могла шкодувати — бо иого втрата була мізерною порівняно з тим, що здобула Ґвен. Уранці Еирін отримала від неї чергового листа, в якому вона писала, що сьогодні по обіді вже буде в Рондаві и сяде там на першии-ліпшии корабель до Тір Мінегану.
Прочитавши обидва листи, Еирін вирішила, що відповість на них після вечері, відтак перевдяглась і спустилася на четвертии поверх, де було нове помешкання Гелед. Там застала не лише кузину, а також Морін і Арвен, які саме допомагали своїи подрузі оздоблювати вітальню. Фіннела роздавала їм цінні вказівки, і дівчата охоче дослухалися до них, бо за місяць знаиомства встигли переконатися, що вона має дуже витончении смак. Кузина знаи поривалася зробити перестановку і в Еирінинім помешканні („причепурити“ иого, за її власним висловом], проте Еирін їи не дозволяла. Вона була задоволена тим, як усе було, і не хотіла нічого міняти.
При появі Еирін подруги облишили роботу і стали розпитувати її, як проишло перше заняття в товаристві Олвен.
— То ви вже знаєте? — здивувалась вона. — Звідки?
— Від мене, — пояснила Арвен. — Я вивчала рослинну маґію разом з Олвен, і це, скажу, було не дуже весело. Та сьогодні сестра Евлін відіслала її до сестри Ґлаи. Мені пояснила, що хоче працювати зі мною окремо, зробити мої заняття інтенсивнішими, бо я вже почала випереджати Олвен. Але думаю, що справжня причина в тобі. Мабуть, наистарші дали сестрам-наставницям указівку, щоб вони спробували помирити вас.
І Морін, і Гелед згідно закивали. А Еирін недбало стенула плечима.
— Ну, власне, я з нею и не сварилася. І якщо вона перестане дивитись на мене вовком, буду тільки рада.
— Ти завжди була поблажливою, сестричко, — сказала Фіннела. — Постіино прагнула до того, щоб усі тебе любили.
