Південному Абраду. Ясна річ, я відповіла иому, що він буде дорогим і бажаним гостем у Кардуґалі. Тож тобі залишиться тільки домовитися з ним, щоб иого візит до Ленніру збігся з твоїм перебуванням там.
— Я ще не знаю, чи поїду влітку додому, — сумно мовила Фіннела. — Наипевніше, що ні. Мабуть, залишуся тут.
— Чому?
— Бо потім тато може не відпустити мене назад. Скаже: повчилася и годі, час уже заміж виходити. І віддасть за того ж Падраиґа. А я не хочу заміж, я хочу и далі навчатися.
Ще півроку тому Еирін була б украи приголомшена, почувши від кузини такі слова. Але півроку тому Фіннела б нізащо цього не сказала.
— І як ти поясниш батькам?
— Дуже просто. Скажу, що в морі мені кепсько, і ніскілечки не збрешу — ти ж сама бачила, як я мучилась по дорозі з Рондава. А плисти звідси аж до Бруахаила, ще и без відьом, буде втроє довше і втроє важче. Я б, звичаино, перетерпіла, але. Словом, нехаи тато з мамою думають, що я и досі така розніжена, аж до дрижаків боюся морської подорожі. Ну, а іншого способу вчасно потрапити в Леннір не існує. Хіба що через Тиндаяр.
Еирін згідно кивнула. Про поїздку суходолом через увесь Північнии Абрад і мови бути не могло — дорога в обидва кінці забрала б усі канікули. У кращому разі, вдалося б вигадати якиись тиждень, та и то не напевно.
— Воля твоя, сестричко, — сказала вона. — Я буду тільки рада, якщо ти залишишся зі мною влітку. Але не квапся з остаточним рішенням. Зачекаи, подивись, як розвиватимуться ваші з Бренаном стосунки. Ану ж твої листи причарують иого — я зовсім не виключаю такої можливості. А коли ти матимеш реальнии шанс вийти за відьмака, твіи батько и думати забуде про якогось там Падраиґа.
Фіннела мріиливо всміхнулася.
— Ще б пак! Отримати такого зятя. — Та вже за мить вона спохмурніла і стиха зітхнула. — Знаєш, Еирін, це жорстоко з твого боку. Щоино вмовляла мене не тішитися мар
ними надіями — аж раптом затягла зовсім іншої пісеньки. Тепер уже
Спантеличена Еирін обняла її за плечі.
— Даруи, сестричко, я трохи захопилася. Піддалася на твої емоції. Я справді дуже хочу, щоб у тебе все виишло з Бренаном. Я бажаю тобі наибільшого щастя.
Розділ XIX
Гра лорда Фінвара
За звичаиних обставин Рада Лордів збиралась на свої засідання у спеціально призначеніи для цього Палаті Лордів, що була розташована в Цитаделі Високих Лордів. Однак, за давньою традицією, королів Катерлаху обирали в наистарішіи будівлі Рінанхару — присадкуватіи шести- кутніи вежі Ґортир Дерґ, єдиніи споруді, що збереглася від первісного замку Ріх на н-Ярхар. Вона стояла маиже впритул до Королівського Крила і сполучалася з ним трьома рі- знорівневими ґалереями, а весь її горішніи поверх заима- ла Церемоніальна Зала, де проходили щоденні королівські прииоми.
Саме в ціи залі напередодні ввечері було встановлено широким півколом двадцять сім крісел для лордів-радни- ків, а вздовж чотирьох із шести стін тягся ряд стільців для запрошених на збори почесних гостеи — знатних та впливових вельмож Катерлаху, які не належали до Ради, наи- вищих духовних осіб країни, повноважних представників іноземних держав і, звичаино ж, відьом. Якраз через них міністр двору, що розподіляв запрошення, мав велику мороку, бо за неписаним, але твердим правилом усі вони могли безперешкодно приходити на будь-яке засідання Ради. А оскільки зараз у Тахріні їх було аж тринадцятеро, то хоч лусни не вдавалося відшукати місця для ще шести поважних лордів, яких просто не можна було обшти увагою. Зрештою міністр домовився з Брігід і Альсою, що в пер- шии день роботи Ради, коли очікувався наибільшии ажіотаж, будуть присутні лише семеро відьом — а далі всі обмеження знімаються.
Шаина мала повне право претендувати на одне з цих місць, бо була четвертою за формальною старшістю, але вирішила не лізти поперед доросліших і досвідченіших сестер. Брігід оцінила таку поміркованість, та все ж узяла її з собою, як свою помічницю. їм двом, а також Альсі, дісталися чи не наикращі гостьові місця, звідки було видно в обличчя всіх лордів-радників, що дозволяло стежити за їхнім настроєм і на ціи підставі судити, до якого рішення вони схилятимуться.
Утім, на початку засідання з таких спостережень не було ніякого пуття, оскільки більшість лордів відверто нудьгували. Як повелося ще з часів заснування Катерлаху, нові збори Ради відкривав першии духівник королівства. Наразі це був високопревелебнии Неифін аб Ґавін, вельми охо- чии до слів панотець, якии розтягнув свою вступну промову маиже на цілу годину. Він скрупульозно перерахував усі чесноти покіиного короля Енгаса, зробив ґрунтовнии огляд иого тривалого царювання, після чого взявся напучувати двадцяти сімох „мудрих і достоиних мужів“, закликаючи їх відкинути власні амбіції, всі особисті та політичні упередження и керуватися виключно турботою про маибуття країни, добробут усіх її мешканців.
