ПЕРВІСНА. У ВИРІ ПРОРОЦТВ

—  Це буде не поступка, лорде Конлеше,— заперечив Фінвар аб Даихі. — Я б назвав це кроком на випередження. Може, для вас і немає різниці, але для мене вона є, і досить істотна. Ви самі, навіть не підозрюючи того, назвали ключове слово: „обрати“. Панове,— продовжив він, звертаючись уже до всіх лордів, — ми мусимо подивитися правді у вічі и чесно визнати, що зараз востаннє обираємо короля. І незалежно від того, хто ним стане, наступні вибори вже будуть чистою формальністю, вони проходитимуть під диктовку відьом. Тоді лорд Бренан фактично отримає корону з їхніх рук і буде їм цілком зобов'язаний Я знаю, дехто з вас плекає надію, що до цього не дшде, бо наистарші відьми воліли б бачити лорда Бренана кередіґонським королем. Але ваші сподівання марні — лорд Бренан надто ро- зумнии юнак, щоб повестися на їхні хитрощі, він нізащо не проміняє Катерлах на Кередіґон. Гадаю, наистарші це зрозуміли, отож тепер усі зусилля відьом буде спрямовано на те, щоб переламати через коліно непокірливу катерлахську шляхту і зробити нашу країну легкою здобиччю для їхнього брата-відьмака.

Двадцятирічнии Кохран аб Ґарет , ґраф Еигаинськии, рвучко схопився на ноги і гнівно мовив:

—  Лорде Фінваре, маите на увазі: звинувачуючи відьом у підступних намірах щодо Катерлаху, ви, зокрема, звинувачуєте и мою тітку, леді Бронах вер Дилвен, а отже, завдаєте образи всіи нашіи родині. — Відтак звернувся до Киві- на аб Енгаса: — Пане голово, я пропоную зробити засідання закритим і продовжити обговорення без свідків.

—  Це неприпустимо, лорде Кохране, — відповів ґраф Мерхирськии.— За законом, усі офіцшні процедури з обрання короля Катерлаху мають відбуватися прилюдно.

Звичаино, ми можемо оголосити перерву для неформальних консультацій але тільки після того, як вислухаємо лорда Фінвара і висловимо своє ставлення до иого пропозиції.

Зашарівшись від збентеження, Кохран аб Ґарет сів на своє місце. А Фінвар нагородив иого трохи зверхньою, та загалом доброзичливою усмішкою, і сказав:

— Лорде Кохране, я прошу пробачення, якщо ненавмисне образив ваші родинні почуття. Насправді ж я ні в чому не звинувачую відьом, а лише припускаю, що вони можуть мати такі наміри. І вже вам судити, наскільки обґрунтовані мої припущення. Проте я гадаю, що ваше обурення викликали не так мої слова, як загалом ця чудернацька ситуація. Бо и справді, що ж це виходить: я, зі своїм критичним ставленням до відьом, закликаю проголосувати за лорда Бренана, а от ви, хоча маєте з відьмами приязні стосунки, в глибині душі бажаєте иому невдачі. Ця моя позиція важка и вистраждана, я мусив, образно кажучи, наступити на горло власніи пісні, змирити свою гординю — бо ж наразі идеться не про дріб’язкові особисті інтереси, а про маибутнє всього Об’єднаного Королівства. Панове, прииміть це, як факт: рано чи пізно лорд Бренан стане королем Катерлаху. Різниця лише в тому, хто дасть иому корону — ми, з власної волі, чи відьми, які в належнии час вичавлять із нас потрібну кількість голосів. Гадаю, всім очевидно, що першии варіант набагато кращии за другии Він дозволить нам не просто зберегти своє обличчя, а и зберегти вагу самої Ради Лордів, як державної інституції. Тоді новии король не розглядатиме нас, як збіговисько ображених недоброзичливців, що ладні за першої-ліпшої нагоди поквитатися з ним за своє приниження. Ні, ми будемо для нього партнерами, союзниками, спільно з якими він має керувати країною. За таких обставин юність і недосвідченість лорда Бренана вже не можна вважати недоліком. Навпаки, це обертається перевагою, бо дозволить нам правильно виховати молодого короля, зробити иого мудрим та справедливим государем, прищепити иому повагу до наших звичаїв та традиціи. Якщо ми не змарнуємо цеи шанс і негаино ж візьмемося до справи, то через кілька років лорд Бренан уже не буде для нас чужим, а стане справдешнім катерлахцем.

Брігід мало не в захваті промимрила:

—  От бісів покруч! Як хитро все завернув.

„А він таки має рацію,“ — подумала Шаина. — „Його мотиви, звичаино, корисливі, але арґументи щирі и справедливі. Ну, за винятком ламання через коліно та інших нахабних перебільшень.“

Фінвар аб Даихі продовжував говорити, дотримуючись правила, що люди краще сприимають доводи, коли їх повторити кілька разів у різніи формі. Час від часу иого переривали запитаннями, зауваженнями або запереченнями, чим лише давали иому привід знову наголосити на всіх вигодах від негаиного обрання Бренана королем.

Нарешті слово взяв Ріґвар аб Ковґал, і в залі миттю вщухли всі перешіптування. На якусь секунду Шаині навіть здалося, що хтось наслав глушильні чари — бо від раптової тиші, яка враз заступила неголоснии, монотоннии, але нав’я- зливии шум, ї и мовби заклало вуха.

Та потім ґраф Ярвшськии хрипко прокашлявся, пригладив кістлявою рукою ріденьке сиве волосся насвоїи голові, и заговорив:

—  Лорде Фінваре, ваша несподівана шляхетність, я б навіть сказав, жертовність, поставила мене в украи ніякове становище. Як і лорд Ідвал, я міг чекати такого вчинку від кого завгодно, але не від вас. І що ж тепер накажете мені робити? Далі чіплятися за корону і дати людям поживу для балачок про те, що Ріґвар аб Ковґал, мовляв, виявився ще жадібнішим до влади, ніж сам Фінвар аб Даихі?. Ні, я б не хотів на схилі віку зажити собі такої слави. Тому пропоную зараз оголосити перерву і звернутися до присутніх тут леді Альси та леді Брігід із проханням терміново написати лордові Бренану листа. Нехаи вони повідомлять иого про все, що в нас відбувається, і якщо він пристане на пропозицію лорда Фінвара, я иому поступлюся.

„От і все,“ — промаинуло в Шаининіи голові. — „На цьому гра закінчиться..“

Гладкии лорд також це розумів. Але здаватися не збирався.