Нарешті першии духівник закінчив промову звичною формулою благословення и повернувся на своє місце. Присутні в залі пожвавішали, з облич лордів-радників збіг вираз глибокої нудьги. Від гурту міністрів та вищих придворних сановників, що стояли біля вільної від стільців стіни, відокремився маистер церемоніи і підступив до підвищення, на якому стояв порожніи трон. Він оголосив збори Ради відкритими, а відтак звернувся до чинного реґента королівства, Кивіна аб Енгаса, із запитанням, чи планує тои особисто претендувати на престол або висувати чиюсь кандидатуру. Якби лорд Кивін відповів ствердно, маистер церемоніи почав би питати про це в інших членів Ради, починаючи з наистаршого, Дорвана аб Раґнала. Проте ґраф Мер- хирськии підтвердив свою нейтральність і, згідно з правилами, посів трон, щоб головувати на цих зборах Ради Лордів.
Передовсім (також за правилами] він запропонував своїм колеґам одностаино назвати ім’я нового короля. Певна річ, дива не трапилося, до одностаиності в Раді було далеко, тож усі лорди завбачливо промовчали. Двоє писарів, що сиділи за столом правобіч підвищення з троном, хутко застрочили перами, фіксуючи на папері цеи очевиднии факт.
— У такому разі, панове, — промовив Кивін аб Енгас, — я прошу вас вносити свої пропозиції.
Першим узяв слово сорокарічнии Моркант аб Флин, ґраф Абертавськии. Він підвівся зі свого крісла і гучно, щоб иого легко розчули в усіх куточках зали, проказав:
— Від імені Князівства Абертав і Княжого Дому О’Дилвах я маю честь запропонувати корону Об’єднаного Королівства лордові Ріґвару аб Ковґалу О’Гедвину, ґрафові Ярвіиському.
Цього и слід було чекати, оскільки Моркант аб Флин не лише належав до лоялістів, а и був зятем лорда Ріґвара і завжди активно підтримував иого. Так само проґнозовано Конлех аб Ґерант, ґраф Рондавськии, висунув кандидатуру Авлаида аб Калваха. А ґраф Оґирськии, Гивел аб Хадар, запропонував на розгляд Ради Фінвара аб Даихі.
Останнє не було для Шаини несподіванкою. Ще під час укладання угоди Лорд Фінвар наполіг на тому, що не стане відмовлятися від претензіи на корону в першии же день, бо хоче зберегти обличчя і продемонструвати всім свою впливовість. І він її переконливо засвідчив: крім Гивела аб Хада- ра, иого підтримав ще и Келин аб Деоріган, ґраф Коркаиг- ськии, а також п’ятеро виборних лордів, включно з меншим братом ґрафа Оґирського, Еїном аб Хадаром. Рівно стільки ж голосів здобув і Ріґвар аб Ковґал, а от на користь лорда Авлаида висловилося лише двоє представників шляхетських зборів. Жоден іншии ґраф, за винятком Конлеха аб Ґеранта, иого не підтримав.
— Оце так несподіванка, — ледь чутно промимрила Брі- гід. — Хто б міг подумати...
Шаина цілком поділяла її подив. Із Фінваром аб Даихі все було зрозуміло — прагнучи виити з гри гідно, з високо піднятою головою, він на перше ж голосування мобілізував усі свої ресурси и досяг максимально можливого результату. А жалюгідні три голоси за Авлаида аб Калваха (чи то пак, чотири, враховуючи і иого власним) стали справжнім сюрпризом. З усією очевидністю, прибічники ґрафа Карва- донського вже наперед змирилися з иого поразкою, а один з них, лорд Леин аб Ватаир від шляхетських зборів Князівства Еигаинського, навіть поквапився переити в табір маи- бутнього переможця і підтримав Ріґвара аб Ковґала.
Після цього лорди-радники мали розіитися для кон- сультаціи і вже по обіді знову зібратися для наступного голосування. Лорд Кивін якраз і збирався оголосити перерву, проте иому завадив Фінвар аб Даихі. Давши знак, що хоче виступити, він важко підвівся, неквапно виишов на середину зали и заговорив:
— Високоповажні панове! Щоино семеро з вас виявили мені надзвичаину честь, визнавши мене гідним стати на чолі нашого Об'єднаного Королівства. Ця честь тим більше висока, що протягом останніх тижнів країною ширяться чутки про міи нібито зв’язок з чорними чаклунами. Підозрюють, утім, не лише мене, а також і лорда Ріґвара та лорда Авлаида разом з усіма нашими родичами и наближеними. З великою прикрістю мушу визнати, що на загал існують вагомі підстави для таких підозр, і щодо когось із вищезгаданих осіб вони таки справедливі.
Гладкии лорд зробив значущу паузу и обвів пильним поглядом не лише членів Ради, а и почесних гостеи. У залі панувала напружена и сторожка тиша — досі про це точилося чимало розмов у приватному колі, але ще ніхто не порушував цієї дражливої теми на такому високому офіцшному рівні.
— Сам я знаю, що не змовлявся з чорними, — повів далі Фінвар аб Даихі. — І хоч не можу ручитися головою за кожну людину з мого оточення, та все ж певен, що жоден із них не став би робити мені такої ведмежої послуги. Проте, за всієї наиглибшої поваги до лорда Ріґвара і лорда Авлаи- да, я не можу так само бути впевненим у них та їхніх людях. Тому всі ці чотири тижні я багато думав над тим, як мені краще вчинити в такіи ситуації. І всі ці роздуми привели мене до того, що є лише два приинятні варіанти. Першии — самому виборювати корону, позаякя, може, и не стану наи- кращим з королів, але, принаимні, не перебуватиму в згу- бніи залежності від ворогів нашої країни і всього людства. Є, однак, і другии варіант — відкинути особисті амбіції, як закликав нас усіх високопревелебнии Неифін аб Ґавін, і підтримати претендента, вільного від наименших підозр, того, хто за жодних обставин не піде на змову з чорними чаклунами. Для мене це було непросто, та зрештою я поборов свою пиху і, дбаючи про добро Катерлаху, вирішив не змагатися за престол. Принагідно висловлюю глибоку шану и безмежну подяку лордові Гивелу аб Хадару, лордові Келину аб Деорігану, лордові Еїну аб Хадару. — так він перерахував усіх сімох вельмож, що висунули иого кандидатуру, — за виявлену мені довіру і закликаю їх іще раз довіритись мені, одностаино підтримавши міи вибір.— Лорд Фінвар знову зробив паузу, цього разу лише на секунду. — Від імені шляхетських зборів Князівства Фиршам я маю честь запропонувати корону Об’єднаного Королівства лордові Бренану аб Ґрифиду О’Меиніру, високому панові Тір Мінегану.
По периметру зали, де розташувалися почесні гості, урядовці та придворні, пробіг схвильовании гомін. Члени Ради також були заскочені зненацька цією пропозицією і засовались у кріслах. А Шаина вражено прошепотіла:
— Що це він надумав?.
