Закінчивши читати, Мораґ відклала вбік листа, взяла зі своєї тарілки недоїдене тістечко і промовила:
— Я ж тобі казала, Бренане, що сестри тут ні до чого. Це все Фінвар улаштував. Але ж дивина! — розгублено похитала вона головою. — Такого я не чекала. Він, звичаино, наплів про нас казна-що, звинуватив мало не в усіх смертних гріхах — але ж добровільно відмовився від своїх претензіи і став натвіи бік.
„Нікуди він не ставав,“— похмуро подумав Бренан.— „Завжди був і завжди залишається на своєму боці, дбає лише про власну вигоду. І тепер я мушу або віддати Марвен за иого сина, або просто подарувати иому чималии шмат відьомських земель...“
— Цікаво, — озвався Ліам, посьорбуючи з кухля пінисте пиво (у цьому плані він був типовим івидонцем і скептично ставився до вина], — як тепер тебе називатимуть? У Катер- ласі ж немає титулу принца.
— Щось вигадають, — сказала Мораґ. — Королевич, наприклад. — Тут вона зиркнула на Бренана и лукаво всміхнулася.— А бо ж королик, корольчук... Та жартую, жартую. Мабуть, називатимуть просто принцом. Називали ж так лорда Кивіна і чхати хотіли, що офіцшно цього титулу не існує.
— А може, иого запровадять, — припустив Ліам. — Коли вже Рада Лордів сказала „А“, то мусить сказати и „Б“, тобто визнати, що сьогодні Катерлах фактично перетворився на спадкову монархію.
Остання фраза навіяла Бренанові сумні думки про Ґвен, яка стала для нього недосяжною, про їхнє спільне життя, яке ще недавно здавалося таким реальним, а тепер перетворилося на безглузду фантазію, про їхніх дітеи, які вже ніколи не з’являться на світ. Мораґ і Ліам відразу це помітили, але и далі поводилися так, ніби нічого не сталося. Вони знали, що Бренан воліє тримати свіи біль у собі и не потребує ні розради, ні співчуття.
Мораґ знову повернулася до Шаининого листа і почала вголос розмірковувати, що ж іще, крім уболівання за долю країни, змусило Фінвара аб Даихі так різко змінити свою позицію, але її перервав стукіт у двері. Вона гукнула, що можна, і до кімнати ввшшов командир загону мінеган- ських ґвардіиців, леитенант Одар аб Іллан. У руці він стискав аркуш паперу, від якого віяло свіжими поштовими чарами. Кожен офіцер Ґвардії Тір Мінегану завжди мав при собі кілька таких аркушів з плетивом чекання, що дозволяло без наименших затримок одержувати відьомські накази.
— Пані, панове, — промовив леитенант. — Вибачте, що потурбував вас, але щоино я одержав від леді Брігід розпорядження якнаишвидше роздобути королівськии штан- дарт Катерлаху. Вона написала, що ви все зрозумієте.
— Так, леитенанте, я зрозуміла. Це справді слушна ідея. — Мораґ спрямувала на Бренана запитливии погляд, тои баидуже знизав плечима, тож вона не стала нічого приховувати. — Річ у тім, леитенанте, що сьогодні Рада Лордів обрала лорда Ріґвара королем, а лорда Бренана — наступником престолу.
Якщо Одар аб Іллан і здивувався, то жодним чином цього не показав. Натомість шанобливо вклонився Бренанові:
— Мої щирі вітання, ваша світлосте.
У відповідь Бренан лише мовчки кивнув.
— Я дуже сумніваюся, — заговорила Мораґ, — що десь неподалік знайдеться готовии королівськии штандарт. Тому, леитенанте, порадьтеся з господинею трактиру, де можна добути відріз шовку належного розміру. Бажано червоного кольору, але згодиться будь-якого, тоді я перефарбую иого чарами. Також потрібні золотаві нитки, щоб вишити катерлахськии герб. І знов-таки, підіидуть будь-які. Ви все зрозуміли?
— Так, пані.
Коли леитенант виишов, Ліам зауважив:
— Я маю шовкову сорочку. Правда, не червону, а зелену.
— А я маю шовкову сукню, — сказала Мораґ. — Проте їх прибережемо на краиніи випадок, якщо леитенант аб Іл- лан нічого не знаиде. Хоч я думаю, що таки знаиде. Він дуже справнии служака.
Бренан почав був протестувати проти такого завзяття, але вона миттю урвала иого:
— Ні, ти не розумієш. Це не пусте викаблучування, а данина поваги країні, яка в особі Ради Лордів визнала тебе своїм принцом — чи як ти там насправді називатимешся. Виступаючи під королівським штандартом, ти засвідчуватимеш, що відтепер цілком належиш Катерлахові. Саме тому Брігід поквапилася віддати це розпорядження — бо знала, що без її підказки я не докумекаю.
