Не бажаючи и чути подальших заперечень, вона покликала наиближчого ґвардшця з двірської варти, наказала иому подбати про леитенантового коня, а сумку з речами передати прислузі, и повела Ґвен до північного крила Тах Ерахоиду. Тим часом Олвен та її подруги чимдуж помчали до південного крила, щоб першими повідомити сестрам новину.
Утім, вони напевно забарилися з цим, оскільки розмова з Ґлаи відбувалася на площі, куди виходили вікна з коридорів житлових поверхів і з урядових кабінетів, отож чимало людеи у палаці могли їх помітити. Принаимні, наистарша сестра Кеиліон вер Маллаиг точно помітила, бо перестріла їх ще на першому поверсі и нітрохи не здивувалася, побачивши Ґвен. Вона обняла її, привітала з поверненням, а відтак звернулася до Ґлаи:
— Сестро, я наперед знаю все, що ти мені скажеш, тому не варто марнувати слів. Загалом, я згодна, що Ґвен потребує пильної уваги з твого боку, але дозволь дівчинці бодаи відпочити з дороги. Вона вже протрималася десять днів, якось переживе і ще один.
Ґлаи задля годиться посперечалася трохи, та зрештою поступилася, приречено зітхнула, лагідно поплескала Ґвен по плечу і, кинувши наостанок осудливии погляд на старшу з наистарших сестер, подалася собі до сходів. А Кеиліон сказала:
— Я не стану тебе надовго затримувати, менша. Треба лише виконати одну просту, але важливо формальність. Ходи зі мною.
Вони разом рушили коридором до східного кінця крила. По дорозі їх нагнала одна з дорослих менших сестер, двад- цятитрирічна Альфід вер Гелед, що саме була тут у якихось справах, а згодом до них приєдналася Евлін вер Бетан, сестра-наставниця з рослинної та тваринної маґії. Обидві відьми, з огляду на присутність Кеиліон, не стали зупиняти Ґвен, лише швиденько, на ходу обняли її и запевнили, що дуже раді за неї.
Невдовзі всі четверо ввіишли до порожньої Зали Літописів, що перебувала під суто символічною вартою двох ґвардіиців і цілком реальною охороною потужних захисних чарів, що не пропускали сюди нікого, крім носіїв Відьомської Іскри. Кеиліон підвела Ґвен до стола з Реєстром Сестринства і промовила:
— Досі ще жодна відьма не записувалася тут двічі. Але обставини склалися так, що ти вже не можеш називатися Ґвенет вер Меган О’Ріґнах. Твоя колишня Іскра тепер належить меншіи сестрі Даирін вер Ґвенет, а ти отримала свою нову Іскру від сестри Неріс вер Дирдрі, тому, за нашими законами та звичаями, маєш бути Ґвенет вер Неріс і продовжувати її відьомськии рід О’Мірендаир.
Тамуючи несподіване хвилювання, Ґвен сіла в крісло и розгорнула важку книгу. На двісті сімнадцятіи сторінці вже був її запис, зроблении маиже сім років тому. Відтоді ще десятьом меншим сестрам минуло тринадцять і, відповідно, з’явилося ще десять записів, які заповнили и наступну, двісті вісімнадцяту сторінку, де залишилося місце тільки для однієї сестри. Ґвен узяла перо і дбаиливо вписала туди:
Ґвенет вер Неріс, народжена в Карфирдіні, що в Королівстві Івидон, 14 хверода 1675 року М. Д., в сім’ї Конлайда аб Даґрина і Енайг вер Лоґан.
— От і все, формальності ми залагодили, — сказала сестра Кеиліон. — Я маю багато про що поговорити з тобою, зокрема, хочу з’ясувати твої наміри стосовно іспитів. Але сьогодні тебе не чіпатиму, це зачекає. Відпочиваи, спілкуи- ся із сестрами, а з усіма справами розберемося згодом.
Наступні години виявилися приємними, але трохи обтяжливими. Щоино рознеслася звістка про Ґвенине повернення, геть усі без винятку сестри, які зараз перебували в Абервені, захотіли негаино побачитися з нею і привітати зі здобуттям нової Іскри. Не залишились осторонь навіть Ерліш вер Ґвенет і Меган вер Шаина — наиближчі їи за віком дівчата, які раніше терпіти її не могли, бо вона постшно дерла перед ними носа, вихваляючись своєю силою та успіхами в навчанні, і частенько кепкувала з їхньої недолугості. Проте вони виявилися незлопам’ятними — чи, радше, просто пробачили їи усі образи з почуття жалю до неї, коли вона стала відьмачкою, а тепер вирішили не згадувати минуле, почати все з чистого аркуша. Ґвен була дуже вдячна їм за це и заприсяглася собі більше ніколи не збиткуватися з них, навіть якщо вони и далі дратуватимуть її своєю не- здарністю, помноженою на лінощі.
Під час обіду Ерліш та Меган запросили її до свого столу, якии поділяли із сімнадцятирічною Шонаид. Ґвен пристала на їхню пропозицію, але згодом, коли подали солодке, пересіла до Еирін та її подруг. Із цими дівчатами її стосунки завжди були теплі та приязні; на відміну від Шаини, вона ніколи не гордувала товариством молодших за себе сестер, навіть мала серед них улюблениць, зокрема, Морін і Арвен. Ну, а з Еирін її взагалі пов’язувала міцна дружба, дарма що вони познаиомилися лише на початку цієї осені.
І до обіду, и під час обіду Ґвен не вдалося нормально поговорити з Еирін, бо в їхню розмову постшно хтось втручався. Та и, власне, вона однаково не могла б сказати їи наи- головнішого, поки був ризик, що їх хтось почує, тому відклала це на потім. Коли обід закінчився, Ґвен вибачилася перед дівчатами, які сподівалися ще бодаи ненадовго потримати її в своїи компанії, сказала, що збирається трохи відпочити, и пішла до свого помешкання на четвертому поверсі. Його так і залишили за нею, оскільки вона, попри втрату Іскри і від’їзд (як гадалося, назавжди] з Тір Мінега- ну, зберігала за собою титул високої пані та всі відьомські привілеї і протягом цих двох років продовжувала фігурувати в офіціиних документах Сестринства.
На вхідних дверях помешкання вже висіла нова табличка „Ґвенет вер Неріс“, а всередині в усіх кімнатах було чисто прибрано, свіжо, в повітрі носився ледь відчутнии кві- тковии аромат. У передпокої Ґвен виявила не лише сумку, яку привезла сама, а и обидві свої валізи з корабля. Вона не стала їх негаино розбирати, просто перенесла до спальні и видобула із сумки чисту зміну одягу та косметичне приладдя. Потім проишла до мильні, наготувала собі ванну і довгенько пролежала в гарячіи воді, надолужуючи втрачене за ті дні, що їх провела в морі. У Рондаві Ґвен не хотіла марнувати часу, чекаючи, коли нагодиться великии корабель, тому сіла на першии же бриґ, якии ішов до Тір Мінегану. А там не знаишлося нічого схожого на ванну; та и місця в наи- більшіи і наирозкішнішіи каюті вистачало лише для вузьких, хоч і глибоченьких, дерев’яних ваганів.
На щастя, її ніхто не турбував. Схоже, сестри, які з тих або інших причин ще не встигли поспілкуватися з нею, вирішили зачекати з цим до вечора, а зараз дати їи спокіи. Ґвен досхочу поніжилась у ванні, потім надягла пухнастии рожевии халат, повернулася до спальні і, влаштувавшись на м’якому ослінчику перед дзеркалом, висушила чарами та розчесала своє коротке русяве волосся. Ще того знаменного дня, коли в ніи відродилася відьомська сила, вона рішуче и безжально обрізала довгі коси, вважаючи їх геть непрактичними. Вони були потрібні лише для того, щоб відповідати уявленням простих катерлахців про те, як повинна виглядати знатна пані та маибутня королева; але їи більше не доведеться ні під кого підлаштовуватися, тепер вона може бути сама собою, ким і була завжди, відколи з’явилася на
