— Так, задоволена, — підтвердила вона, сторожко роззираючись навкруги. — Ти молодець, гарно мені прислужив. Відчуваєш тут когось іще, крім нас?
— Ні, пані, анікогісінько. Тут тільки ми троє.
— От і добре. Тепер відіиди на два кроки.
Колвин негаино виконав цеи наказ, а Ріана поклала на місце, де він щоино стояв, хрестовину, зорієнтувавши її так, щоб вона вказувала правильні напрямки земних сторін світу.
— Головне, нікуди її не зсунути. Чуєш, Колвине? Ти не повинен чіпати цю річ.
— Слухаюсь, пані. Я її не торкатимусь, — запевнив упо- корении чорнии. — Нізащо, поки ви не дозволите.
Ріана перевела погляд на Шимаса.
— Як ви, професоре?
Він знизав плечима.
— Не скажу, що чудово, але краще, ніж минулого разу. ї вже точно краще, ніж уперше.
Це була щира правда. Порівняно з попередніми візитами до Тиндаяру, иому набагато легше вдавалося блокувати згубнии вплив Темної Енерґії. Наразі Шимас відчував, що має вдосталь вільних сил для створення доволі складних чарів. Зокрема, він легко впорався з плетивом, яке захистило иого очі від надто сліпучого сяива, що виходило від Ріа- ниної їскри и огортало її постать золотавим ореолом.
Ріана знову роззирнулась і проишлася по колу, пильно вдивляючись у темряву довколишнього простору. Відтак зупинилась і трохи розгублено мовила:
— Цікаво, що далі? Якби ж сюди примчало двшко-трш- ко демонів, щоб боронити сховані тут знання, то цим вони могли б і виказати, де їх шукати. А так. — Вона повільно похитала головою, видобула з поясної сумки карту їніс на н-Драиґу и розгорнула її. — Ну що ж, гаразд. Передовсім окреслимо межі острова, це буде зона першочергових пошуків. Наидальша від Драконячого Гнізда частина суші — мис Увах. Звідси до нього приблизно двадцять чотири з половиною милі в південно-східному напрямку. у трохи північнішому, ніж південно- східнии, але не будемо занадто прискіпливими. Зрештою, там ми виходити не збираємося. — Ріана повернула карту до сумки, відмотала двшко футів шовкової шворки и передала її кінець Шимасові.— Тримаите точно над хрестовиною, професоре. І стежте за напрямком.
Вона відіишла, розмотуючи шворку. З кожним її кроком довкола Шимаса густішали сутінки, а коли шворка натяглася, стало вже досить темно — хоч і не настільки, щоб він не міг роздивитися хрестовину и переконатися, що відьма не відхилилася від правильного напрямку. Власне, тому вони и обмежилися довжиною шворки, що відповідала десяти земним милям. Як показав попередніи візит до Тиндая- ру, на відстані п’ятнадцяти миль від Ріани (не кажучи вже про двадцять] Шимас повністю втрачав зір.
— Тепер ідіть до мене, — озвалася Ріана.
Він рушив уперед, знову поринаючи у світло Іскри. На ходу змотував шворку и відчував пальцями, як вона нагрілася від дії Темної Енергії. Проте тліти и не думала — відьомські чари досить надшно захищали її.
Коли Шимас порівнявся з Ріаною, иому здалося, що вона стала сяяти дужче, ніж раніше. Та насправді виявилося, що це захисне плетиво на иого очах трохи послабшало, тож довелося иого посилити.
Таким самим чином вони відміряли ще десять миль. Для збереження обраного напрямку Ріана наказала Колвинові стати перед хрестовиною і стежити за тим, щоб Шимасова постать максимально затуляла сяиво її Іскри. Та все одно було зрозуміло, що похибка вже стала значною, і якби вони справді хотіли повернутися в земнии світ на мисі Увах, їм це навряд чи вдалося б. Нашмовірніше, тунель виишов би на поверхню десь в океані, правіше або лівіше від мису.
Шимас знову рушив до Ріани, щоб відміряти решту чотири з половиною милі, і напівдорозі відчув, що контроль над захисним плетивом вимагає від нього дедалі більше сил. А точніше, маиже всі иого сили ишли на стримування Темної Енерґії, яка тут здавалася аґресивнішою. Чи то
пак — саме такою, якою й мала бути...
Осяяний раптовим здогадом, Шимас рвучко зупинився.
