Керувати Ріаниними чарами виявилося навдивовижу легко, бо вони були добре впорядковані и не містили ніякого сміття — кожна, навіть наитонша маґічна нитка не була заивою, а мала своє призначення, гармоніино сплітаючись із усіма іншими в досконале мереживо. Попервах Шимас досліджував горішніи простір навмання, та невдовзі вловив закономірність у тому, як змінюються вібрації семи иого ниток, вплетених у сенсорні чари Ріани, і дуже повільно та обережно став зміщувати промінь по спіралі, поки не досягнув точки, де ці вібрації були наислабшими.
— Ось цеи напрям, — сказав він, зафіксувавши иого. — Тут я докладаю наименше зусиль.
Не наважуючись навіть ворухнутися, Ріана посилила інтенсивність променя, і він став потроху вгризатися в загадкову субстанцію, що лежала між двома світами — земним та підземним.
— Не бачу іншого варіанту, — пояснила вона Шимасо- ві. — Я й далі нічого не відчуваю. Але буду вкрай обережна.
Так спливло кілька хвилин. Тонкий промінь повільно пробивався вгору, а Шимас контролював иого напрямок. Аж раптом Ріана зупинилася.
— Ну, нарешті, відчула! Це якась особлива маґія, вона справді пригнічує Темну Енерґію, робить її інертною, пасивною.
А от Шимас ніякої маґії не відчував, иому давалися взнаки лише наслідки її дії. Він сказав про це відьмі, а вона відповіла:
— Поки не можу судити напевне, але, здається, ми вже мали справу з такими чарами. Я — одного разу, а ви — двічі.
— Диннеші? — здогадався він.
— Так, дуже схоже, — сказала Ріана. А ще за хвилину впевнено додала: — Це точно маґія диннеші. Подібна до нашої, відьомської, але могутніша и досконаліша. Вона виходить від якогось тонкого продовгуватого предмета, що вертикально завис під верхньою границею Тиндаяру.
Шимас розгублено хитнув головою.
— Цікаво, що він тут робить? І як сюди потрапив?
— Я теж хотіла б це знати... Мабуть, вам краще відшти, професоре. Не беруся передбачити, як поведеться ця штука, коли я її звільню. Можу и не втримати.
Шимас відступив натри кроки і порівнявся з Колвином, якии увесь цеи час стояв нерухомо и віддано дивився на свою пані, чекаючи на її подальші накази.
Ріана не квапилася, діяла обережно і зважено. У міру наближення до мети вона поступово зменшувала інтенсивність променя, щоб, бува, не пошкодити тои загадко- вии предмет. Зрештою згасила промінь, а натомість задія- ла м’якіші чари, покликані уже не свердлити прошарок між світами, а лише розгрібати субстанцію, з якої він складався.
— Тут аж два предмети, — трохи згодом сказала Ріана. — Один загорнении в іншии. Зараз побачимо, що це таке.
Шимас уже виразно відчув, як слабшає и відступає Темна Енерґія. Із кромішньої пітьми вгорі виплив продовгува- тии пакунок — схоже, з якоїсь сірої тканини, що відливала- ся в світлі Відьомської Іскри сріблястим полиском.
Пакунок повільно опустився вниз і завис у повітрі перед Ріаною. Зацікавлении Шимас підшшов до неї і встиг якраз вчасно, щоб підхопити тканину, яку відьма нетерпляче розгорнула и залишила без уваги, зосередившись на тому, що було під нею. А це виявився меч завдовжки десь фути чотири, з тонким лезом, начищеним до дзеркального блиску, та цільним руків’ям, маистерно витесаним із великого шматка чи то рубіну, чи то іншого коштовного каменя темночервоного кольору. Шимас мало тямив у мінералах, зате добре знався на металах і свого часу ледве не залишився працювати на кафедрі металургії. Тому він швидко (може, навіть швидше за Ріану] встановив, що лезо зроблено зі сплаву заліза та срібла з невеликими домішками золота, платини и нікелю. Але сплав був особливии, не чаклунськии і не відьомськии, у ньому Шимас узагалі не відчував ні краплини магії, хоча нітрохи не сумнівався в її наявності — бо сплав такої рівномірної консистенції, з такими надзвичаи- ними характеристиками міцності та пружності, просто неможливо було створити без участі чарів, і він не міг би існувати без їх постшної присутності.
— Професоре, — прошепотіла Ріана, ніби боялася, що хтось може їх підслухати. У її широко розплющених карих очах палахкотіли дикуваті вогники. — Ви розумієте, що ми знаишли? Це витвір диннеші, він увесь просочении їхньою маґією. Могутньою, концентрованою ґвифінською маґією...
Відьма обережно торкнулася долонею руків’я, а впевнившись, що воно не кусається, вже рішучіше обхопила ио- го пальцями и розвернула меч вертикально. По дзеркальному лезу пробігли крихітні блискавки, а наступної миті Рі- анина Іскра засяяла так сліпуче, що
